Tie2.lt
Пам’ятник класику України, письменнику, поету, художнику, що надихав український національний рух, Тарасу Шевченку (скульптор Віталій Андріянов, 2011), встановлений на перехресті вулиць Базиліонів, Коней та Всіх Святих майже десятиліття тому. Поруч з ним відбуваються заходи, зібрання та інші важливі події.
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року, а помер 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі. 22 травня був перепохований у Каневі. Тарас Шевченко був українським поетом, художником, письменником, мислителем, великим пророком незалежності та свободи України.
Рано залишившись сиротою, він пас худобу, а з 14 років служив панові П. Енгельгарту. У 1828–1831 роках він жив із паном у Вільнюсі, де навчався малювання у відомого художника, професора Вільнюського університету Яна Рустема. Вільнюс став культурним і творчим середовищем, де Шевченко сформувався як майбутній художник і поет. Вільнюс і Литва залишили яскравий слід у творчості цієї особистості (у 1848 році він написав вірш-баладу «У славному Вільнюсі», де часто цитуються його слова «Вільнюс… дорогий моєму серцю»).
Цього року 9 березня відзначали 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. Його літературна спадщина вважається основою сучасної української літератури, а його творчість відома читачам багатьох країн. Твори Тараса Шевченка перекладені всіма слов’янськими мовами, а також німецькою, англійською, французькою, данською, сучасною грецькою, литовською, іспанською, італійською, угорською, румунською, грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, гінді, японською, бенгальською та іншими мовами.
Мабуть, багато відвідувачів Вільнюського університету помічали бронзову меморіальну дошку на стіні факультету історії, присвячену цьому українському митцю. У травні 1961 року, з нагоди 100-річчя смерті Тараса Шевченка, була встановлена дошка з барельєфом поета та написом литовською, українською та російською мовами. 9 березня 1997 року на цьому ж місці відкрили нову меморіальну дошку (скульптор Анатолій Фуженко), на якій зображений барельєф Шевченка та викарбувані слова поета литовською та українською мовами: «Вільнюс… дорогий моєму серцю…». Нижче – напис литовською мовою: «У Вільнюсі у 1829–1831 роках жив і творив великий Тарас Шевченко».
Ще одна меморіальна дошка на честь Тараса Шевченка розташована на вулиці Пілес.
Ці знаки пам’яті свідчать про важливість творчості Тараса Шевченка та його внесок у культуру України, а також нагадують про його зв’язок із Вільнюсом, зокрема через взаємодію з Вільнюським університетом.
Вільнюський університет та Тарас Шевченко мають тісні зв’язки. У 1828–1831 роках п’ятнадцятирічний Шевченко, який тоді ще був кріпаком, приїхав до Вільнюса разом зі своїм паном, дворянином Павлом Енгельгартом. Тут, у Вільнюському університеті, у 1829–1830 роках він навчався малювання у художника, професора мистецтв університету Йонаса Рустема. Пізніше він навчався у художника Йоганна Баптиста Лампі. У цей період Шевченко створив роботи «Голова жінки» та портрет «Це мій батько», познайомився з європейською та литовською архітектурою, вперше відчув юнацьке кохання. Кажуть, що саме у Вільнюсі Тарас Шевченко почав формуватися як портретист, а елітне європейське та студентське середовище столиці Литви сприяло його становленню як митця. Те, що він бачив і пережив у Вільнюсі, описано в його вірші «У славному, величному Вільнюсі…»
Ті, хто бажає більше дізнатися про поезію Тараса Шевченка, ескізи його творчості, фрагменти життя і досвід у Вільнюсі, можуть звернутися до книг, які зберігаються в Литовській національній бібліотеці імені Мартінаса Мажвідаса, литовською та українською мовами. Очевидно, що творчість поета протягом десятиліть цікавила литовське культурне середовище і була перекладена литовською мовою.
За словами поета і перекладача Влада Бразюна, творчість Тараса Шевченка особливо підходила до часу литовського національного відродження: у 1885–1890 роках переклади та наслідування його творів були опубліковані у виданнях «Аушра», «Літувішкас Балсас», «Нямуно Саргас» і «Венібє литувнінку» Юозасом Анзюлайтісом-Кальнєнасом. Окрема збірка «Вінок поезій Тараса Шевченка», перекладена Людасом Гірою, була опублікована у 1912 році в Сейнах. У пізніші часи твори українського поета перекладали й інші перекладачі: Вітаутас П. Бложе, Алексяс Хургінас, Яніна Дегутіте, Сігітас Геда, Людас Гіра, Юозас Мацевічюс, Єугенюс Матузявічюс, Едуардас Мєжелайтіс, Теофіліс Тілвітіс. У 2014 році, з нагоди 200-річчя від дня народження поета, вийшло нове видання «Кобзаря», підготовлене В. Бразюном.
Читаючи поезію Тараса Шевченка та оцінки його творчості, стає очевидною актуальність його тем, що не обмежується лише одним періодом. Письменник говорить про універсальні цінності. Це підтверджують слова голови Вільнюського українського товариства Наталії Шертвітєнє, сказані ще у 2014 році: «Ім’я Тараса Шевченка дуже дороге кожному українцю. У творчості Тараса Шевченка, у його поезії є так багато прикладів, які сміливо можна застосовувати й до сьогодення. Він дуже багато писав про Україну, дуже переживав за її майбутнє, за людей. Читаючи його зараз, можна подумати, що ці слова були написані вчора чи сьогодні».