AFP-BNS

У Білорусі в неділю, за відсутності реальної конкуренції, розпочалися президентські вибори, які на Заході вважаються несправедливими. Ці вибори мають продовжити тридцятирічне правління Олександра Лукашенка, якого називають останнім диктатором Європи.

70-річний О. Лукашенко керує своєю закритою країною, союзником Росії, з 1994 року і після цих “виборів” розпочне свій сьомий термін.

Виборчі дільниці відкрилися о 8:00 за місцевим часом (7:00 за литовським).

Голосування відбувається через п’ять із половиною років після виборів 2020 року, які спричинили масові протести через звинувачення у фальсифікації. Тоді авторитарний О. Лукашенко жорстоко придушив безпрецедентні протести проти свого правління.

У 2020 році Центральна виборча комісія Білорусі заявила, що О. Лукашенко переміг, набравши 80% голосів.

Захід і опозиція засудили те голосування, заявивши, що воно не було ані вільним, ані чесним.

Жорсткі репресії проти опозиції тривають досі: понад тисячу інакодумців залишаються за ґратами.

Усі політичні опоненти О. Лукашенка або у в’язниці – дехто утримується без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом – або втекли за кордон, як і десятки тисяч інших білорусів, які виїхали з 2020 року.

“Усі наші опоненти та вороги мають зрозуміти: не сподівайтеся, ми ніколи не повторимо того, що відбувалося у нас у 2020 році”, – заявив О. Лукашенко у п’ятницю під час ретельно зрежисованої церемонії на одному зі стадіонів Мінська.

Сподівання, що “війни не буде”

Більшість людей у Білорусі навряд чи пам’ятають життя до приходу О. Лукашенка до влади або взагалі народилися вже після того, як він почав правити у віці 39 років, перемігши на перших виборах після проголошення незалежності країни внаслідок розпаду Радянського Союзу.

Критика авторитарного лідера в Білорусі заборонена. Більшість людей, з якими журналісти AFP спілкувалися у Мінську та інших містах Білорусі, висловлювали йому підтримку, але боялися називати свої імена.

Щоб створити враження демократії, було висунуто кілька інших кандидатів, але мало хто знає, хто вони такі.

“Я голосуватиму за Лукашенка, бо ситуація покращилася з того часу (1994 року), коли він став президентом”, – сказав 42-річний фермер Аляксєй із села Губичі на південному сході Білорусі.

Він продає молоко і заробляє приблизно 300 євро на місяць.

Проте, як і багато інших білорусів, він стурбований війною у сусідній Україні.

У 2022 році О. Лукашенко дозволив Москві використовувати територію Білорусі для нападу на Україну. Російська армія вторглася в Україну з кількох напрямків, зокрема з Білорусі. У 2023 році Росія розмістила у Білорусі тактичну ядерну зброю.

Аляксєй сказав, що хоче, аби у країні не було війни.

Уряд повторює, що О. Лукашенко забезпечує мир і порядок у Білорусі, а лідерів вуличних протестів 2020 року звинувачує у створенні хаосу.

Фарс

ООН підрахувала, що з 2020 року з Білорусі, яка має населення близько 9 мільйонів осіб, виїхали близько 300 000 людей, переважно до Польщі та Литви.

Вони не зможуть голосувати, оскільки Білорусь відмовилася від голосування за кордоном.

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська, яка мешкає у Литві, назвала голосування у Білорусі фарсом в інтерв’ю AFP у січні.

Її чоловік Сергій Тихановський перебуває у в’язниці, і жодних новин про нього немає вже майже рік.

С. Тихановська закликала дисидентів готуватися до можливості змін у своїй країні, але визнала, що такий час ще не настав.

Перед виборами О. Лукашенко помилував близько 200 політичних в’язнів, але кілька колишніх ув’язнених заявили AFP, що звільнених уважно стежать спецслужби, і вони не можуть жити нормальним життям.

Серед політичних в’язнів, які залишаються у білоруських тюрмах, – лауреат Нобелівської премії Алесь Бяляцький.

Залежність від Росії

Колись О. Лукашенко намагався балансувати між Європейським Союзом і Росією, але з 2020 року став політично та економічно залежним від Москви.

Очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас у суботу у соцмережі “X” назвала голосування у Білорусі показовими виборами і заявила, що О. Лукашенко не має жодної легітимності.

У Білорусі, яку контролює О. Лукашенко, збереглося багато радянських традицій та інфраструктури. На відміну від Росії, білоруське КДБ зберегло свою лякаючу назву, а країна досі застосовує смертну кару.

Економіка країни переважно планова. У 1990-х роках О. Лукашенко відмовився від біло-червоної національної символіки Білорусі, яка останніми роками стала символом опозиції.

О. Лукашенко пишається тим, що залишив у державній власності радянську промисловість і сільськогосподарські підприємства.

У своїй п’ятничній промові він приділив багато уваги “п’ятирічці” – п’ятирічному плану, економічному терміну, який використовувався в Радянському Союзі.