прес-реліз

Вільнюський фестиваль документального кіно (VDFF), що стартує сьогодні, цього року представляє нову програму експериментального документального кіно, до якої відібрано роботи авторів, які вже зарекомендували себе у цій сфері. Відкриті для інтерпретації фільми ставлять запитання, а не пропонують чіткі відповіді, а їхні автори віддають перевагу абстрактному підходу. Програма складається з трьох довгомірних робіт і програми короткометражних фільмів. Творці останнього відвідають Вільнюс.

«Потреба розширити фестивальну програму, виділивши окремий простір для гібридних документальних форм, виникла через послідовне спостереження за змінами творчої документалістики та фестивалів, які її презентують. У новій програмі VDFF ми запрошуємо вас познайомитися з визнаними творцями у сфері експериментального кіно, темами та фільмами, які їх цікавлять, які допомагають переосмислити, яким може бути кіно та які його можливості в багатому середовищі сучасності. медіа», – каже Она Котрина Дікавічюте, одна з організаторів програми VDFF.

Фільми розмірковують про час між людиною та природою, владні структури та прагнення людства до панування, питання капіталізму та технологій, які йому служать, а також відображення культурної пам’яті в повсякденному житті.

Від «забійної архітектури» до примарних перук

Домініканські черниці намагаються врятувати саламандр, які знаходяться під загрозою зникнення, рибалки в виснажливому озері Пакуаро в Мексиці більше не ловлять рибу, інженери у Вашингтоні вдосконалюють пристрої для вилову. Майк Гібіссер і Мері Хелена Кларк розповідають три, здавалося б, не пов’язані між собою історії в Common Sequence. Їх спільним знаменником є ​​людське бажання контролювати та домінувати.

«Будівлі живуть і представляють багато речей. Їхні політичні контексти необхідно пояснити», – каже режисер Гайнц Емігольц, який протягом останніх двох десятиліть знімав серію фільмів про походження архітектури. У своєму фільмі «Бійні сучасності» він зосереджується на кількох конкретних архітектурних об’єктах: бійні в Аргентині, форумі Гумбольдта в Берліні та утопічних будівлях Фредді Мамана в Болівії. Говорячи прямо, без гумору та іронії, він висміює абсурдні ідеї капіталізму. Це інтелектуальне та гіпнотичне дослідження минулого, де архітектура переплітає діалог з політикою та історією.

Короткометражна програма складається з трьох фільмів, які об’єднує авторський погляд на граничні простори та яскрава лінія моторошної містики.

«Ашерон» (реж. Мануель Муньос Рівас) — це візуально чарівний фільм, у якому зображено людей, які перетинають річку на невеликому поромі. Вони розмовляють, цілуються, діляться мріями та історіями, іноді просто мовчать. Це як поетична листівка з омріяної подорожі.

У 1960-х роках перуки були одним із найбільших експортних товарів Гонконгу, але, за словами місцевих жителів, у перуках живуть привиди з минулого, які пов’язані з живими. У фільмі «Азіатська історія привидів» режисер Бо Ван використовує інтерв’ю та архівні матеріали, щоб сплести таємничу історію про складну культурну, економічну та соціально-політичну історію Азії та Сполучених Штатів і їхніх привидів сьогодні.

«Цвітіння» (реж. Хелена Гірон, Семюель М. Дельгадо) перенесе вас на легендарний острів Сан-Бородон. Вона то з’являється, то зникає, як привид у величезному океані. Історичні звіти позначають його розташування на карті поблизу Канарських островів.

За словами О. К. Дікавічюте, «режисери показують, як фантастика може стати не лише частиною реальності, але й способом говорити про природні людські речі – бажання привласнити та нездатність відпустити».

30 вересня та 1 жовтня творці експериментальних короткометражних фільмів – режисер «Ахерона» Мануель Муньос Рівас та авторський дует «Зідеяміс» Х. Гірон і С. М. Дельгадо – візьмуть участь у показах у кіноцентрі «Скальвіяс».

Фільмом-відкриттям цьогорічного VDFF є The Last Things, фільм про геологію, красу каміння та історію нашої планети художниці, кіно, інсталяції та скульптури з Чикаго Дебори Стратман. Цей фільм — візуальна медитація, яка стимулює слух, зір і відчуття простору, запрошує нас по-новому поглянути на навколишній світ і наблизитися до витоків усього. На перетині наукової та художньої оповіді кожен камінь є текстом, який чекає на прочитання.

«Те, що люди сприймають скелі як позачасові, статичні, визначається обмеженнями наших органів чуття: ми не відчуваємо часу в такому широкому часовому поясі. Я не знаю, чи всі вчені погодяться із застосуванням терміну «еволюція» до мінералів, але факт у тому, що породи еволюціонують у нові види. Коли земля була утворена, існувало лише кілька видів мінералів. Зараз їх тисячі й тисячі. Життя потребує мінералів, а мінерали потребують життя. Ця ідея стала для мене двигуном, щоб поглянути на еволюцію, використовуючи каміння як своєрідну призму чи зразок, і таким чином спробувати зрозуміти планету, життя та час по-іншому», — каже режисер Дебора Стратман.

21 вересня після відкриття сеансів у кіноцентрі «Skalvija» та Paupios «Pasaka» глядачів запрошують на екскурсію геолога Йонаса Шечкауса, яка відбудеться на території «VU Idėjų observatorijа» (вул. М. К. Чюрльоніоса, 29) . Початок – 20.00, тривалість – 30 хв. Пізніше можна буде побачити Експозицію мінералів докторки Євгенії Рудніцкайте, спеціально організовану до фестивалю, відвідати оглядові вежі та познайомтеся з історією цього місця. Захід безкоштовний і відкритий для всіх.