Підготовлено за інформацією Reuters
Угорський письменник Ласло Краснахоркай у четвер став лауреатом Нобелівської премії з літератури 2025 року «за проникливу та візіонерську творчість, яка підтверджує силу мистецтва перед обличчям апокаліптичного жаху».
«Краснахоркай — великий епічний письменник у традиції Центральної Європи, яка простягається від Кафки до Тома Бернхарда, для якої характерні абсурд і гротеск», — зазначає Шведська академія, що присуджує премію в розмірі 11 млн шведських крон (приблизно 1,2 млн доларів США).
«Водночас його творчість багатогранна: письменник також звертає увагу на Схід, переймаючи спокійніший та гармонійніший тон», — додають у академії.
«Моє життя — постійне виправлення»
У інтерв’ю Шведському радіо 71-річний Краснахоркай розповів, що спочатку планував написати лише одну книгу. Але після прочитання власного дебютного роману «Танго Сатани» («Satantango») вирішив продовжувати вдосконалюватися. «Моє життя — постійне виправлення», — сказав письменник.
На запитання про джерела натхнення він відповів, що головним його мотиватором є «гіркота». «Мені сумно, коли я думаю про сучасний стан світу, і саме це стає моїм найглибшим натхненням», — поділився він у інтерв’ю, опублікованому на сайті Нобелівської премії.
Краснахоркай розмовляв зі Франкфурта, де відвідував хворого друга. Дія його романів часто відбувається у віддалених містечках і селах Центральної Європи — від Угорщини до Німеччини — а пізніше переноситься на Далекий Схід, де поїздки до Китаю та Японії залишили глибокий слід.
Американська критикиня Сьюзен Зонтаг назвала його «майстром апокаліпсису» сучасної літератури, зазначає академія. Цю оцінку вона сформулювала після прочитання другої книги Краснахоркая «Меланхолія спротиву» («The Melancholy of Resistance»).
Краснахоркай став другим угорцем, який отримав Нобелівську премію з літератури після Імре Кертеша (2002 р.).
Він народився 1954 року в маленькому містечку Джула на південному сході Угорщини, неподалік кордону з Румунією. Його роман 1985 року «Танго Сатани» став літературною сенсацією в Угорщині. «У романі потужно зображено групу знедолених людей на занедбаному колгоспі в угорському селі незадовго до падіння комунізму», — зазначає академія.
У книзі всі чекають на диво, але ця надія одразу руйнується вступним епіграфом Кафки: «У такому разі, чекаючи, ти тільки пропустиш те, що мало статися».
Краснахоркай неодноразово зазначав, що на нього сильно вплинув твір Кафки «Замок» («The Castle»): «Коли я не читаю Кафку, я думаю про нього. Коли я не думаю про Кафку, я сумую за думками про нього», — розповів письменник у 2013 році для журналу The White Review.
Орбан вітає свого критика
Краснахоркай є гострим критиком прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Письменник не раз заявляв, що уряд — «психіатричний випадок» через свою позицію щодо війни в Україні. Орбан виступає проти військової допомоги Києву і наголошує, що Угорщина має залишатися осторонь конфлікту. «Як країна може бути нейтральною, коли росіяни вторглися в сусідню державу?» — говорив Краснахоркай у інтерв’ю Yale Review минулого лютого.
У відповідь Орбан на платформі X написав:
«Ласло Краснахоркай, лауреат Нобелівської премії з літератури з Угорщини, дарує гордість нашій нації. Вітаємо!»
Багато натхнення письменник черпав із післякомуністичного досвіду Центральної Європи. 1987 року він переїхав із комуністичної Угорщини до Західного Берліна, де, за його словами, відчув «демократичну атмосферу», якої раніше не зазнавав. «Відтоді я ніколи не забував смак свободи», — зазначив він у 2023 році в інтерв’ю подкасту Friderikusz.
Темні теми резонують із читачами XXI століття
За словами професора комунікацій Лінкольнського університету Джейсона Віттакера, творчість Краснахоркая особливо відгукується у читачів, які стежать за війною Росії проти України та конфліктом Ізраїль–Палестина. «Здається, ми увійшли в XXI століття у більш ворожому та похмурому світі, ніж очікували наприкінці XX століття», — зазначив він. «Деякі похмурі та чорні комедійні елементи таких книг, як „Танго Сатани“, сьогодні знаходять набагато ширшу аудиторію».
Краснахоркай тісно співпрацював з угорським режисером Бела Тарром, який екранізував кілька його творів, серед них «Танго Сатани» (понад сім годин) та «Гармонії Веркмайстера» («The Werckmeister Harmonies»). «Коли я прочитав „Танго Сатани“, одразу зрозумів, що маю зняти за ним фільм», — розповів Тарр у інтерв’ю Reuters.
1993 року Краснахоркай отримав німецьку премію Bestenliste за найкращий літературний твір року — «Меланхолію спротиву». У романі ключові події спричиняє прибуття в місто примарного цирку, головною атракцією якого є труп гігантського кита. Академія зазначає, що твір використовує «сновидні сцени та гротескних персонажів», аби показати «жорстоку боротьбу між порядком і хаосом. Ніхто не уникає наслідків терору». Краснахоркай також став лауреатом премії «Man Booker International» 2015 року.
Літературна премія — четверта Нобелівська премія 2025 року
Нобелівські премії, засновані шведським винахідником Альфредом Нобелем, від 1901 року присуджуються за досягнення у літературі, науці та сфері миру.
Серед попередніх лауреатів — французький поет Сюллі Прюдом (перший, 1901 р.), американський письменник Вільям Фолкнер (1949 р.) та прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль (1953 р.).
Минулого року премію отримала південнокорейська письменниця Хан Кан, ставши 18-ю жінкою-лауреаткою (першою була шведка Сельма Лагерлеф у 1909 році) та першою лауреаткою з Південної Кореї.