,,Politico”

КИЇВ — Галина Яворська — юристка, але в неї є друга робота, яка не менш важлива — збірка дронів, які є основою армії України в боротьбі з російськими загарбниками.
«Коли мій чоловік пішов на війну, я зрозуміла, що також хочу бути корисною. Він — пілот дрона. Тому близько року тому я вирішила приєднатися до невеликого виробництва дронів», — сказала Яворська. «Ми почали з 70 дронів на місяць, а тепер можемо виробляти кілька тисяч за тиждень. Наша команда також зросла з шести людей до 40 — 10 з яких жінки».
Яворська не одна

На відміну від українських чоловіків призовного віку, жінки мають право покинути країну, що потерпає від війни, і мільйони вже зробили це. Але багато інших вирішили залишитися, деякі добровільно йдуть до армії, а інші заповнюють прогалини в економіці, викликані відсутністю такої кількості чоловіків.
Поки жінки замінили чоловіків на робочих місцях від будівництва до водіння вантажівок, вони також становлять велику і зростаючу присутність в оборонних компаніях, де вони складають 38 відсотків робочої сили в державному оборонному концерні “Укроборонпром”. Ще більше працює в приватному секторі оборони.
«Тепер не вистачає людей скрізь. Я вважаю, що жінки повинні взяти на себе відповідальність. Війна важко б’є по нам, але це також шанс для нас здобути нову професію, переглянути свої навички», — сказала Яворська.
Саме цим займалася також Юлія Висоцька.

Вона є провідною комерційною менеджеркою в компанії “Практика”, яка до війни спеціалізувалася на сейфах та іншому обладнанні для банківської сфери, а також броньованому склі. У 2009 році компанія виготовила свій перший броньований автомобіль “Козак”.
«Тоді ніхто не цікавився цим. Але ми продовжували працювати над ними. Тож із початком війни ми знали, як це робити, і змогли швидко перенаправити наше виробництво», — сказала Висоцька.

Зараз броньовані автомобілі “Козак” використовуються на передовій і брали участь в українському наступі на території Курської області Росії.
У майстерні під її офісом десятки чоловіків у захисному спорядженні заливають розплавлений метал, щоб він був кований у бронепластини, а звук зварювання заповнює повітря.
Висоцька, яка також є головою Ліги оборонних підприємств України, галузевої лобістської організації, сказала, що під час війни немає часу на чоловічий шовінізм, поки Україна бореться за своє життя.

«Я ніколи не стикалася з жодною формою сексизму в цій галузі. У нас є жінка, яка очолює провідний орган з державних закупівель оборонної продукції, і жінка, яка є заступницею міністра стратегічних галузей… жінки займають так багато різних посад. І я вважаю, що навіть думати про те, що ми повинні мати якесь спеціальне ставлення, є дискримінацією», — сказала Висоцька.

Потреба в додаткових працівниках є надзвичайною. Від початку вторгнення Росії у лютому 2022 року Україна втратила понад 30 відсотків своєї робочої сили, або 5,5 мільйона людей, через мобілізацію, міграцію та окупацію українських територій Росією, повідомила Конфедерація роботодавців України.
«Жінки повинні відігравати провідну роль в економіці країни. Тому що наші чоловіки захищають [Україну] і роблять усе, щоб війна не дійшла до нас, ми повинні допомагати їм на фронті і також відвідувати курси та опановувати інші професії», — сказала Яворська.

Корисна розвага

Яворська також не стикалася з дискримінацією на своїй новій нічній роботі.
Хоча раніше вона ніколи не проявляла таланту до ремонту, зараз вона паяє деталі для дронів. «Мені подобається, що в нашому підприємстві жінки не отримують легших завдань. Ми всі працюємо на виробничій лінії разом», — сказала вона.
Несмотря на важке навантаження, вона зазначила, що все ще знаходить час, щоб виготовити ще один-два дрони, щоб відправити їх чоловікові.
Ця робота також допомагає їй відчути, що вона робить внесок у зусилля на війні.
«Це допомагає мені. Це цікаво, я навчилася паяти. Збирати дрони після роботи важко, але це допомагає мені відчути свою корисність і не думати про те, як мій чоловік на фронті кожну секунду. І я думаю, що інші дружини солдатів також повинні це робити, щоб відволіктися», — сказала Яворська.

Фабричне укриття

Валентина, 40 років, також активно залучена в оборонну промисловість. Вона є головою правління оборонного монополіста, тому 40-річна жінка попросила змінити її ім’я з міркувань безпеки, побоюючись, що в іншому випадку її можуть ідентифікувати росіяни.

Коли Росія вперше вторглася в 2022 році, Валентина повернулася на свою роботу в оборонній компанії всього кілька місяців тому після декретної відпустки.
Вона залишилася на заводі, який також прихистив близько 4,000 цивільних осіб у бомбосховищі компанії.
«Я пам’ятаю відчуття первісного страху, коли спостерігала, як горизонт стає жовтим вночі. Ми готувалися зупинити російську армію в Києві», — сказала Валентина.

Виробництво тривало навіть під час облоги, коли знайти їжу стало проблемою. Люди були змушені ділитися, іноді їдучи лише одне яйце на день. Кілька з найкращих спеціалістів, включаючи заступника Валентини, пішли добровольцями на війну; їх місця зайняли жінки та пенсіонери.
«Мій нинішній склад переважно дуже старший. Так, їм важко працювати, але їхній досвід безцінний, навіть якщо деяким більше 80 років», — сказала Валентина.
У травні 2022 року, коли росіяни відступили з Києва, цивільні особи, які перебували в укритті на заводі, залишили його. Але Валентина все ще часто спить на раскладушці в своєму офісі через інтенсивне навантаження.

«Моя дитина має особливі потреби. Тепер я бачу його тільки на вихідних. Завдяки моїй мамі я можу працювати довгі години. Іноді, коли всі виходять, я ліплю вареники і кладу їх у морозильник», — сказала Валентина. «Отже, ми ніколи не будемо голодними, якщо знову опинимося під облогою».
Більше за все Валентина боїться, що росіяни можуть повернутися. Поки країна не стане безпечною, вона призупинила свої життєві плани — серед яких «покупка нового килима».
«Я не хочу знову відчувати страх і невідомість того, що відбувається за огорожею. Але ми повинні бути готові до всього», — сказала Валентина.
І це надає її роботі особливого значення.

«Вони повинні навчитися виготовляти високоякісну зброю, добре її зберігати та поважати. Зброя забезпечує збереження вашого життя та хоча б ще одного покоління, [вона] гарантує ненапад. Виявилося, що найважливіше в цьому житті — це зброя», — сказала вона.