Sonya Vseliubska/Tie2.lt

В доповнення до матеріалу “Розстріляне відродження: жертви української культури в умовах репресій” знайомимо з творчістю пʼяти митців, що належали до цього талановитого, але трагічного феномену, та радимо їх найзнаковіші літературні твори. 

Микола Хвильовий 

Микола Хвильовий, також відомий за справжнім прізвищем Фітільов, — є одним з найвідоміших представників “розстріляного відродження”. Він був українським прозаїком, поетом, публіцистом, політичним діячем. Мабуть, найкращий твір для ознайомлення з творчістю Хвильового, а разом з цим і експресивним творчим висловлюванням “розстріляного відродження” це новела “Я (Романтика)”. Це психологічний твір, що належить до стильової течі яка називалась “романтика вітаїзму”, який був притаманний поєднання творчого письменницького експерименту та національного відродження. 

Це універсальна історія про боротьбу добра і зла в душі людини, та як ця неспорідненість спонукає на внутрішнє роздвоєння людини. Це конфлікт молодого покоління мрійників революційного часу, та душевна суперечка зі старими звичаями. Головний герой – людина без імені та чіткої індивідуальності. Герой кличе себе радикальним “Я”, а отже драматична оповідь ведеться від першої особи. Заради революції він йде на жахливий вчинок, та карає себе роздумами доцільності своєї дії. Насправді головним героєм тут є радше не людина, а відчуття сумнівів та розчарувань. 

Хвильовий присвятив цю новелу своєму вчителю Михайлу Коцюбинському – іншому канонічному українському письменнику, який творив у 19-20-му століттях. 

У 1933-му письменник побував на Полтавщині, на власні очі побачивши трагедії Голодомору, що звісно ж заглибило його у приголомшливу травму. Після серії арештів своїх друзів та колег, передчуваючи наближення терору Хвильовий закінчив життя самогубством. Критики часто зауважують, що “13″ було улюбленим числом Миколи Хвильового, адже 13 грудня він народився, а 13 травня – застрелився. Саме його смерть стала символом кінця національного відродження 1920-30х років. Твори Хвильового залишались забороненими до кінця існування тоталітаризму в Україні. 

Остап Вишня 

Остап Вишня був доволі нетиповим письменником в парадигмі “розстріляного відродження”, адже його твори були здебільшого гумористичними. Критики доводили, що саме він ввів у українську літературу жанр, який прозвали “усмішкою” – новий різновид гумористичного оповідання. Сам Вишня дав таке жартівливе визначення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».

Його найвідомішою збіркою є “Мисливські усмішки”. Сам письменник у реальному житті проводив чимало часу на природі – його хобі було мисливство та рибалка. Власне, самі через це його писання насичені детальними описами природи укоханої йому України, в яких письменник закликає до її захисту та збереженню для нащадків. У той час як анекдотичні історії ведуться від першої особи, адже з перебільшеннями були трансформовані на папір з його реального досвіду. 

Втім, «Мисливські усмішки» були написані вже після великої війни, і так само як і його стиль – досвід письменника під час репресій був інший на відміну від його колег. У 1933-му році Вишня був звинувачений у контрреволюційній діяльності, та був відправлений до таборів ГУЛАГу. Переживши ув’язнення, письменник був вимушений підпорядковуватися радянському режиму та врешті був навіть реабілітований судовими органами СРСР. Помер Остап Вишня у себе вдома від серцевого нападу. 

Лесь Курбас 

Серед жертв “Розстріляного відродження” був Лесь Курбас, який займався безліччю видів мистецтв. Втім, його найбільшу любов займав театр. Курбас був режисером, актором, драматургом, перекладачем та публіцистом. Зокрема він був засновником шести театрів, серед яких відомі –  “Березіль” та “Молодий театр”. Саме завдяки Курбасу, театральне мистецтво початку 20-го століття європеїзувалося, адже Курбас був одержимий ідеєю розвити українську модель театру.  

Лише у 2001-му році видавництвом “Основи” уперше була видана збірка “Філософія театру”, а у 2022му перевидана знов Всередині – низка текстів Курбаса про театр: конспекти його лекцій, рефлексії о театральній режисурі, та критика. Ці тексти кристалізують його щире захоплення не тільки театральною сценою України, а цього мистецтва загалом. “Філософія театру” в певному сенсі розкриває творчу філософію Курбаса, та є справжнім скарбом для тих, хто цікавиться театром. 

“Комунізм несумісний з природою людини, як вогонь з водою”, — відома фраза Курбаса. У 1933-му році його було усунуто від керівництва театру “Березіль”, самого Курбаса звинувачено у націоналізмі, а його творчість у буржуазно-ідеалістичних наративах. Драматург загинув від репресій НКВД у 1937-му році та провів останні миті свого життя в Соловецькому таборі. 

Валер’ян Підмогильний 

Хоча найбільш відомий твір Валерʼяна Підмогильного – це “Місто”, часто потенційні читати упускають з уваги його інший урбаністичний роман “Невеличка Драма”. Це драматична проза, що була завершена у 1929-му році. 

Головна героїня Марта шукає себе в сучасному Києві. Вона вродлива й талановита жінка, уваги якої добиваються безліч чоловіків, втім Марта не може побудувати ні з ким міцні стосунки. Навіть хлопець Юрій, що приніс в її життя багато нових емоцій, здається, не є справжнім коханням. “Невеличка драма” це незвичний роман для того часу не тільки тому, що це знову урбаністична історія. Ба більше, наратив побудований навколо, волелюбної жінки протагоністки, а найбільше письменника цікавлять її рефлексії та сумніви. 

Це історія про комплексність людських стосунків та фаталістичність життєвих виборів. Підмогильний підходить до питать сенсу життя й щастя філософські, з глибокими рефлексіями. І хоча цей роман здебільшого про кохання та людські стосунки у межах урбанізованої епохи, в ньому є чимало політичних інтертекстуальностей. Сама Марта стає певним символом самопошуку нових політичних реалій, та її непростий шлях кристалізує кризу ідентичності, що панувала у суспільстві того часу. Саме тому роман часто кличуть дзеркалом життя українця 20х. 

Популярний й талановитий Підмогильний потрапив під жорстокі репресії з боку влади. У березні 1935-го його засудили на 10 років позбавлення волі, і вже за три роки, у листопаді 1937-го Підмогильного, разом з тисячею інших українських політвʼязнів розстріляли. 

Михайль Семенко

​​Одним з найзагадковіших та найважливіших письменників початку 20го століття був Михайль Семенко, який вважається основоположником та теоретиком українського футуризму. Футуризм – це авангардний напрям у літературі та інших мистецтвах, що характеризується своїм радикалізмом. Футуризм завжди був про сучасність, та закликав митців звільнитися від минулого. Власне, письменник якось наголосив на неактуальності Шевченка та демонстративно спалив “Кобзар”. 

Саме Семенко приніс в українську літературу візіопоезію і сучасні верлібри. У 2000му році було видано збірку його поетичних, прозових та драматичних творів, що були створені з 1910 по 1930 роки, а також його маніфестографія, що уможливлює зіставлення програмових положень футуризму і його творчої реалізації. Збірка надає можливість захопитися експериментальністю та багатством українського авангарду, яку однаково цікаво читати як і школярам, так і дорослим. 

Звісно ж епатажний стиль Семенка був недопустимий для радянської влади, тому письменника як і його колег звинуватили у націоналізмі. У 1937-му році поета вбили та поховали у братській могилі в Биківнянському лісі. 

Бонус

У 2015-му році модне видавництво “Основи” презентувало збірку “Розстріляне відродження”. До книги увійшли кращі українські твори часів радянських репресій, та нараховують безліч відомих та менш відомих авторів. Книга є унікальною збіркою, яка надає можливість якнайкраще ознайомитися з феноменом небувалого розквіту творчості різних мотивів та напрямків, яке було подавлено радянською машиною репресій. 

А 2021-му році було створено ігровий фільм “Будинок Слово” українського режисера Тараса Томенка. Фільм розповідає про буття творчої спілки в харківському Будинку Слово, в який за наказом Сталіна під одним дахом поселили кращих українських митців. Втім, у будинку зʼявляється дехто підозрілий, на ім’я Володимир Володимирович та буття перетворюється на комуністичне пекло. Це один з найкращих ігрових фільмів часів, який балансує між ігровим жанром та фантастикою. Зокрема, цей фільм надихає на те, щоб (глибше) познайомитись з феноменом “розстріляного відродження”.