Unian/Business Insider

Десятки тисяч українських солдатів пройшли через навчання на полігонах європейських країн, найбільше – у Великій Британії. Однак чимало з того, чого їх там навчали, неможливо застосувати у реальній війні, пише Business Insider.

Майор Магуайр, британський військовий інструктор, з яким поспілкувалися журналісти, зізнався, що окопи в Україні занадто брудні та нерівні, щоб в них можна було реалізувати класичну “безпечну тактику” захоплення окопів, яку британська піхота десятиліттями відпрацьовувала на полігонах.

“Ми, можливо, вважали, що окопи мали би бути досить чистими та ніби хірургічними”, – сказав він

За словами Магуайра, тренувальні окопи, вириті на навчальному полігоні у Великій Британії, були зроблені за “британськими будівельними стандартами, з дерев’яною обшивкою та гравійним дном для дренажу”. Але на фронті в Україні таких окопів майже нема.

Він розповів, що деякі українці, які проходили навчання у Британії, вже мали бойовий досвід. І от вони робили окопи зовсім не такими, як їх звикли бачити західні військові. Наприклад, українці не марнували час і сили на видалення коріння дерев, що стреміли зі стінок окопу, та загалом не намагалися зробити траншеї акуратними.

Українці дали зрозуміти західним колегам, що риття окопів під постійним артилерійським обстрілом і ударами дронів вже саме по собі є небезпечним. Витрачати сили і час на облаштування ідеального окопу не має сенсу там, де навіть просто відтягнути тіло загиблого подалі від входу у бліндаж вже представляє неабияку небезпеку.

Як пояснив Магуайр, британська “безпечна тактика” зачищення окопів насправді є досить повільною і не годиться для такої війни, як в Україні. “Український менталітет зовсім інший. Їм потрібно дуже швидко пройти через ці місця”, – сказав офіцер.

Крім того, українцям при зачищенні російських окопів доводиться мати справу із чисельними пастками і мінами, в тому числі заміновами тілами самих же росіян – не лише загиблих, але й тих, які здаються в полон.

За його словами, дивлячись на війну в Україні, західним військовим довелося розпрощатися з деякими поширеними ілюзіями. Наприклад, стало очевидним, що стандарт “золотої години”, протягом якої пораненого треба доставити в шпиталь, ніяким чином не може бути реалізований у війні такого масштабу й інтенсивності, як в Україні.