BNS/Грета Зулонайте, Саулюс Якучоніс

З 24 лютого минулого року в Україні загинули тисячі українців, мільйони українців були змушені покинути свої домівки, а російські атаки завдали шкоди інфраструктурі країни на мільярди доларів.

Після мітингу на Соборній площі його учасники організували ходу до Майдану Незалежності біля Сейму, де відбувся концерт, щоб до опівночі завершити збір коштів на акцію «Радаром!».

Майже за місяць, до початку концерту, жителі Литви пожертвували понад 10 мільйонів євро на тактичні радари спостереження за повітряним простором.

«Це гроші, яких вистачить на десять радарів, сучасних радарів, і я сподіваюся, що до опівночі їх буде значно більше», – сказав на Майдані Незалежності один з ініціаторів кампанії Едмундас Якілайтіс.

Заходи як на Соборній площі, так і на Майдані Незалежності розпочалися з хвилини мовчання в пам’ять про загиблих та воюючих українців.

Люди, які прийшли на вшанування, несли українські прапори, соняшники національного символу, іншу атрибутику, пов’язували шарфи з написом «Слава Україні», розмахували транспарантами з написами: «Гаага чекає на Путіна», «Путін армія, геть Україну» або «Всі росіяни винні».

Г. Науседа: річниця війни свідчить про силу українців

Президент Гітанас Науседа на концерті підтримки України заявив, що Росія «не тільки вміє жити, але й вміє воювати».

«Для мене це не сумний ювілей, а ювілей, який свідчить про силу української нації», – сказав лідер країни мітингу Незалежності.

Після виступу Г. Науседа разом із зазначеними учасниками подзвонив на номер кампанії 1482, пожертвувавши 5 євро на радари.

Прем’єр-міністр Інгріда Шимоніте назвала річницю “надзвичайно моторошною і дуже болючою”, але підкреслила, що “війна в Україні почалася не рік тому”.

«На Донбасі вже загинули тисячі українців, багато людей втратили майно, домівку, були змушені жити далеко від Батьківщини», – сказав Прем’єр-міністр на Соборній площі.

За її словами, Росія більше не намагається маскувати свою жорстоку агресію та свою мету «спалити Україну з карти світу та світової історії».

За словами Прем’єр-міністра, війна змінила й народ Литви, якого об’єднала мета допомогти Україні.

«Ми всі бачили громадянську, мужню та солідарну Литву», – сказала І. Шимоніте.

Спікер Сейму Вікторія Чміліте-Нільсен сказала, що під час війни зміцнилася віра в те, що Україна вистоїть.

«Ті, хто планував цю війну, рахували літаки, ракети, бомби, (…) але вони не могли передбачити українську солідарність, співчуття, світло, яке українська боротьба вселить у наші серця», – сказала В.Чміліте-Нільсен.

Посол України Петро Бешта на Соборній площі зазначив, що українців і литовський народ об’єднують спільні європейські цінності, він подякував народу Литви, політикам і волонтерам за підтримку.

«Разом ми переможемо і звільнимо всю Україну і зробимо російські танки в Європі тими пошарпаними експонатами, які ми бачимо на цій площі», – сказав дипломат, маючи на увазі знищений українцями російський танк Т-72Б, виставлений на Соборній площі.

На мітингу також виступили інші литовські політики та громадські діячі.

Після того, як на сцену вийшли посли понад 20 країн, кожен із них промовив «Слава Україні» своєю національною мовою.

Посол США в Литві Роберт Гілкріст пообіцяв, що Вашингтон і надалі підтримуватиме Україну, і похвалив литовців за “важливу та щиру” підтримку.

Посол Великої Британії в Литві Браян Оллі заявив, що Росія програє війну, але вона все одно залишається “жахливим моментом у їхній (українців – BNS) історії”.

«Народ України залишається в наших серцях і свідомості», – сказав дипломат.

Ювілеї повертають спогади

Домантас Жіткявічюс, 28-річний програміст, який брав участь у заході, каже, що, хоча може здатися, що війна в Україні не стосується безпосередньо литовців, важливо пам’ятати, що це може змінитися.

«Війна змусила мене переосмислити свій особистий зв’язок з Росією, хоч і невеликий. (…) Війна вплинула не лише на стрес і безсоння, а й особисто», – додав він.

42-річна литовська редакторка Ернеста Паувелс розповіла, що з першого дня вторгнення хотіла допомогти біженцям з України та тим, хто воює за свою країну.

«Я, як і багато людей, був шокований (війною – BNS) і (…) як кожен литовець, історичною пам’яттю про те, що пережили наші предки, діди – засланці, партизани. Напевно, тому все так сильно резоннувало», – сказала вона.

Тоді 78-річний пенсіонер Йонас Кандротас сказав, що ставиться до війни так само, як і 13 січня 1991 року.

«Останнє моє місце було біля будинку радіотелебачення. Я був поруч. Це нагадує мені ті часи”, – сказав він.

На захід прибула також частина біженців війни, які знайшли притулок у Литві.

22-річна студентка юридичного факультету Вікторія, яка приїхала з Херсона, розповіла: «Рік тому цей день починався з оголошення о 5 годині ранку – вставай, почалася війна».

Частина родини студента – брат, батько – а також друзі залишилися в Україні, в тому числі на окупованих територіях Росією.

«Але у нас є надія, що ми якнайшвидше переможемо і всі наші території будуть звільнені», – сказала Вікторія.

«Я дуже ціную підтримку України з боку Литви – зброю, гуманітарну допомогу, але, звичайно, я хочу повернутися додому, тому що це моя Батьківщина, я прагну української мови, всіх людей, тому що ми – нація», – додала вона.