Відкриваючи одну з перших виставок, присвячених 700-річчю Вільнюса, Національний музей Литви береться за питання, на які й сьогодні немає однозначних відповідей: хто є вільнюсець – чи тільки він народився в цьому місті, чи й той, хто приходив сюди, працював, творив, залишив тут менш чи бiльше видимий слiд? Чи лише «прийнятні» для нас люди жили в місті та створювали його відповідно до своїх уявлень? Нова виставка запропонує відвідувачам зануритися в наратив із 50 історій, які охоплюють 700-річний період і обертатимуться навколо Вільнюса та людей хто його створив.
Виставку символічно обрамляють історії семирічного хлопчика на ім’я Вільнюс та ченця-францисканця Бертольда, який служив писарем Великого князя Литовського Гедиміна. Ниткою, що зв’язувала їх, стала літературна розповідь, яку продовжив інший герой і таким чином висвітлювала їхні родинні, дружні, колегіальні, ідеологічні та інші зв’язки.

«Готуючи виставку, я неминуче порозумілася з усіма цими старими вільнюсцями; це сталося під час спроби уявити собі їхнє повсякденне життя у Вільнюсі того часу, результат якого ми бачимо й цінуємо й сьогодні. Зрештою, дивлячись на них усіх, я зрозуміла, що в моїй уяві вони почали взаємодіяти, зустрічатися на вулиці, розмовляти між собою», – розповідає про процес створення виставки одна з кураторок Діана Стрейкувєне.

Ця ідея куратора дозволила об’єднати історії жителів Вільнюса в послідовний наратив, що охоплює 700 років історії.

Відбір персоналій став неабияким викликом для кураторів Національного музею Литви: одні відомі, інші нікому не відомі, деякі відомі своїми заслугами, а деякі оцінюються сьогоднішнім суспільством неоднозначно.

«Ми маємо усвідомлювати, що це багатогранне місто творили та писали його історію люди різних епох та різних поглядів, які по-своєму любили його. Якщо ми щиро хочемо послухати і хоч трохи зрозуміти цей багатоголосий хор, який 700 років лунає у місті, ми не маємо права обирати лише те, що нам подобається. Тому на виставці можна буде побачити маршала Юзефа Пілсудського та архітектора Миколу Кягінаса, які творили згідно з побажаннями царського уряду», – каже одна з кураторок д-р. Евеліна Букаускайте.

Після тривалого обдумування персонажі виставки підібрані таким чином, щоб пропорційно розкривати склад мешканців Вільнюса в кожен історичний період, відображати найвидатніші історичні події, а головне – дарувати відвідувачам найнеповторніший експонати, що розповідають про історію міста Вільнюс.

Під час підготовки виставки виявилося не лише різноманіття особистостей, які творили місто, але й особлива роль у житті міста прибульців, які переїхали до Вільнюса з чужих країв чи інших куточків Литви.

Автори виставки дійсно переконливо розкрили цей аспект, тобто. тобто розповідаючи про чужорідність, приховану за нібито «вільнюськими» речами до кісток: св. Казімєж, на честь якого й досі відбуваються Казюкові ярмарки, не був постійним мешканцем Вільнюса, обличчя віленського бароко творили прибульці, а знамениті листи, продиктовані Гедиміном, написані тонким почерком монахів-францисканців.

За словами директора Литовського національного музею д-ра. Рути Качкуте, таким чином виставка набула соціального виміру, актуального й сьогодні: «Історія свідчить про те, як важливо вітати тих, хто приїжджає звідусіль у свою громаду, не лише тоді, але й зараз. Вільнюсцями мають право називатися не лише ті, хто приїжджає до Вільнюса з інших міст, а й мігранти чи біженці, які вирішили оселитися в нашому місті, якщо вони цього хочуть. Історичні факти на виставці свідчать про те, яку цінність може надати нашому місту кожен, хто хоче любити це місто і будувати його разом з нами».

Відвідувачі переконаються, що одні з представлених на виставці осіб народилися у Вільнюсі й жили до самої смерті, інші приїхали й оселилися, треті недовго затрималися, але всі вони залишили свій слід в історії міста. У всіх випадках стає очевидним, що «Вільнюс» — це не демографічне поняття, це особистий вибір кожного: любити і творити місто, в якому живеш, чи просто жити в ньому.

Цією виставкою Національний музей Литви лише розпочинає відзначення 700-річчя Вільнюса – наступного року заплановано багато проектів, присвячених цій нагоді: з 25 січня Оригінал листа Гедиміна буде виставлено у вежі замку Гедиміна, навесні біля входу в музей розмістять відкритий павільйон із проектом «Вільнюс 200 років тому», а рік вшанування завершить подарунок місту – відкриття нового музею в будинку Пілінінки, пристосованого для культурної діяльності.