Unian/Politico
Більшість країн НАТО заявили про готовність фінансувати схему Prioritized Ukraine Requirements List (PURL), ініційовану президентом США Дональдом Трампом, яка передбачає використання коштів союзників для закупівлі критично необхідної Україні американської зброї.
Данія, Норвегія, Швеція, Канада, Німеччина і Нідерланди пообіцяли $2 млрд у чотирьох окремих пакетах PURL. Естонія, Латвія, Литва, Словенія і Фінляндія, серед інших, збиралися завершити узгодження п’ятого пакету. Однак зростаюча підтримка також ставить у скрутне становище тих, хто поки що не зробив свій внесок, як-от Велика Британія і Франція, пише Politico.
Загалом 20 країн НАТО вже пообіцяли підтримку схеми, повідомив міністр оборони Швеції Поль Йонсон. “Тепер є очікування справедливого розподілу тягаря, і ті, хто ще не взяв на себе зобов’язання, повинні це зробити”, – додав він. Повідомляється, що покладатися виключно на ті країни, які вже допомагають Україні за цією програмою, у довгостроковій перспективі “неможливо”
“Справедливий розподіл тягаря – це те, чого ми всі чекали. І, як сьогодні багаторазово говорилося… допомога Україні сьогодні – це гарантія безпеки і для нас”, – зазначив міністр оборони Естонії Ханно Певкур.
ЗМІ пише, що міністр оборони США Піт Гегсет раніше скептично ставився до американської військової допомоги Україні – що відображало позицію Трампа. Однак нещодавно в Брюсселі він похвалив ініціативу PURL, заявивши союзникам, що “їхні постійні інвестиції та лідерство життєво важливі для того, щоб допомогти Україні захистити себе і покласти край цьому конфлікту”.
Старший дипломат НАТО заявив, що “PURL можливий тільки за умови, що країни дійсно надають підтримку”. І цей тиск уже дає свої результати. Іспанія, яка викликала невдоволення союзників, відмовившись підтримати підняття витрат на оборону до 5% ВВП, тепер “залишила двері відчиненими” для участі в PURL.
Крім того, зазначається, що для деяких країн, таких як Велика Британія, проблема “можливо” полягає в бюджеті, адже вона вже активно надає військову допомогу Україні. А от для Франції, приміром, це “скоріше політичне питання”, вважає старший науковий співробітник аналітичного центру Royal United Services Institute Ед Арнольд – з урахуванням історичного небажання витрачати кошти на американське обладнання.