,,Unian”
25 лютого українці відзначають день народження Лесі Українки – однієї з найвидатніших українських літераторок, чиї твори залишаються актуальними через понад 150 років. З’явилася на світ Леся 25 лютого 1871 року. Її біографія є справжньою одою сили духу.
За 42 роки життя Леся Українка створила понад 250 віршів, кілька драматичних поем і драм. Крім написання власних творів поетеса також займалася колекціонуванням українського фольклору. У 154-ту річницю народження Лесі Українки ми згадуємо, як жила і про що писала талановита авторка.
Біографія Лесі Українки
Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян у Новограді-Волинському Житомирської області (у цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин та меценат Петро Косач
Крім Лесі в родині було ще 5 дітей. Багатодітне сімейство Косачів було освіченим і творчим. У їхньому будинку часто влаштовували літературні вечори, концерти та зустрічі з видатними людьми. Батьки дали найкращу освіту від приватних вчителів і прищеплювали гарний смак усім дітям, зокрема й Лесі.
Від матері юна Лариса дізналася про український фольклор, зокрема про мавок. Так майбутня поетеса полюбила народну творчість, що пізніше відобразиться в її творах. Свій перший вірш “Надія” Леся написала у віці 9 років і присвятила улюбленій тітці, яку заслали до Сибіру.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Дитинство Лесі Українки проходило в постійних переїздах і знайомствах із видатними людьми: друзями її сім’ї були вчений Михайло Драгоманов і композитор Микола Лисенко. Дівчинка здобувала найкращу з можливих освіт, вивчаючи п’ять мов, вишивку, малювання, гру на піаніно.
1881 року у віці 10 років Леся захворіла на туберкульоз після занурення на Водохреще. Після хвороби в неї почалися болі в руках і ногах. Здоров’я дівчинки підкосилося до кінця життя. У 1883 році їй видалили частину кісток лівої руки, що стало важкою трагедією для Лесі. Зі скаліченою кистю вона більше не могла займатися улюбленим хобі – грою на піаніно
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Дитинство Лесі Українки проходило в постійних переїздах і знайомствах із видатними людьми: друзями її сім’ї були вчений Михайло Драгоманов і композитор Микола Лисенко. Дівчинка здобувала найкращу з можливих освіт, вивчаючи п’ять мов, вишивку, малювання, гру на піаніно.
1881 року у віці 10 років Леся захворіла на туберкульоз після занурення на Водохреще. Після хвороби в неї почалися болі в руках і ногах. Здоров’я дівчинки підкосилося до кінця життя. У 1883 році їй видалили частину кісток лівої руки, що стало важкою трагедією для Лесі. Зі скаліченою кистю вона більше не могла займатися улюбленим хобі – грою на піаніно.
1884 року дівчинка вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі “Зоря” під псевдонімом Леся Українка.
Досягнувши 20-річного віку, Леся багато подорожувала, писала вірші та знайомилася з письменниками-сучасниками. Через хронічну хворобу періодично їй доводилося робити паузи в роботі для курортного лікування. Попри часті напади болю, поетеса ніколи не дозволяла шкодувати себе і не скаржилася на долю.
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти
1897 року під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим молодим політиком Сергієм Мержинським. Його часто називають першим коханим Лесі, хоча сама поетеса називала їхні стосунки дружбою. У 1901 році Сергій помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один із найкращих своїх творів – драму “Одержима”, написану за одну ніч біля ліжка вмираючого.
1898 року Лариса познайомилася з Климентом Квіткою, молодим фольклористом і студентом КНУ. Колекціонування фольклору та етнографічні експедиції стали їхнім спільним хобі. 1907 року Леся вийшла заміж за Климента і взяла його прізвище.
Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали найкращими подругами.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії під час лікування. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.
Найращі цитати Лесі Українки
Леся Українка писала на найрізноманітніші теми – про Україну, природу, любов і мрії.
- Всі – жінки, коли вони кохають.
- Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
- Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод – і стане льодом.
- Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
- Мене любов ненависті навчила.
- Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
- Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
- Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
- Чесний покриву не потребує.
- Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
- Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
- Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
- Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
- Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України…
- Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч.
- Нагадаємо, у ВР пропонують 25 лютого відзначати День української жінки на честь дня народження Лесі Українки. Якщо законопроект схвалять, то це свято замінить 8 березня.