Chytomo.com

24 лютого українська поетка Ія Ківа отримала премію «За сміливість» у поезії від румунсько-молдовського видання Revista Timpul din România, ediția din Republica Moldova. Про це вона повідомила на своїй фейсбук-сторінці.

За словами редактора Revista Timpul й видавця антології Razboiul mi-a luat tot. Scriitorii ucraineni fata in fata cu razboiul («Війна забрала у мене все. Українські письменники перед обличчям війни») Думітру Круду, це вперше відзнакою нагородили авторку з України. Ію Ківу відзначили за «поетичний спротив війні та сміливість говорити про неї».

Серед цьогорічних лавреатів також:

• Крістіан Чуліка – за книжку «У тілі війни: Історія бійців з Придністров’я в інтерв’ю»;
• Руксандра Чесеряну – за рубрику Atitudini, де вона протягом року висвітлювала події російсько-української війни;
• Анжела Арама – за книжку «Два роки UkraMine»
• Для Читомо Ія Ківа розповіла, що премія «За сміливість» започаткована головним редактором румунсько-молдовського видання Timpul din România Думітру Круду, вона покликана вшанувати інтелектуальну та громадянську відвагу. Премія відзначає митців і журналістів, які працюють із темою російсько-української війни. 
• Водночас лавреатами ставали й громадські діячі, як-от активістка Діана Мазурова, яка протягом першого року повномасштабного вторгнення щодня організовувала акції протесту під посольством росії у Молдов. Також премія вшанувала дві книжки про війну в Придністров’ї . «Це дуже важливий акцент, адже фактично це російсько-молдовська війна, конфлікт, який типологічно передував тому, що росія потім зробила з моєю Донеччиною і сусідньою Луганщиною. Буду сподіватися, що обидві книжки можна буде прочитати українською», — наголошує Ія Ківа.

  Під час церемонії відбулося дві хвилини мовчання. Перша — на прохання Ії Ківи, на знак пам’яті про загиблих українців. Друга — за ініціативи іншого лавреата премії, Крістіана Чуліки, автора книжки «У тілі війни: інтерв’ю з тими, хто воював у Придністров’ї», на знак ушанування жертв війни 1992 року. «Як я зрозуміла, Крістіан вирішив зробити цю книжку саме після початку повномасштабної російсько-української війни, щоб зберегти пам’ять, свідчення і правду про події російсько-молдовської війни», — розповідає Ія Ківа.

  Поетка ділиться враженнями про назву нагороди:

• З української точки зору трошки ніяковієш перед формулюванням «за сміливість», адже в Україні сміливість – це передовсім про дії наших військових і парамедиків, і навряд чи в нашій країні знайдеться митець, який наважиться назвати свою творчість проявом сміливості. Навіть ті, хто справді ризикував життям, щоб зробити фотографію чи зняти фільм у зоні бойових дій – з моєї точки зору, це слово найбільше пасувало б саме фото- та відеодокументалістам. Але я думаю, що слово «кураж» у германських і романських мовах має більше конотацій, я для себе його перекладаю як «невтомність». Невтомність продовжувати писати, говорити, розповідати і навіть кричати про Україну. Якщо казати метафорично, хтось першим має крикнути «Слава Україні», щоб тисячі, за заповітом Бандери, могли відповісти «Героям Слава!» От митці, журналісти, інтелектуали, активісти часом і виконують цю функцію – продовжують кричати «Слава Україні» усіма можливим способами.

  Під час вручення премії Руксандра Чесеряну передала грошову частину своєї нагороди Ії Ківі, яка після повернення в Україну перерахує ці кошти добровольчому медичному батальйону «Госпітальєри».

  «Я зазвичай уникаю розповідей про те, як мої гонорари трансформуються в донати, як велить християнська етика, але тут справа не в мені. Цей жест пані Руксандри — ще одне нагадування про важливість підтримки України не тільки словом, а й донатом, не тільки великим, а й кожним можливим. Це акт людяності й дієвої солідарності», — написала Ківа

  Поетка також наголосила на важливості культурної взаємодії із сусідами: «Вони часто такі ж, як і ми, без великої економічної потуги імперських європейців, але світ рухає сила горизонтальних зв’язків і тихих мереж солідарності. Вертикальні ґвалтування його лише руйнують».

  Поетка поділилася враженнями від перебування в Молдові, для неї це були другі відвідини цієї країни. «Люди бажають нам перемоги і вірять в неї, обіймають і плачуть, повторюють, що ми боремося не лише за себе, а й за них, за мир і свободу для Молдови. Адже, живучи в Молдові, важко забути про російську агресію у Придністров’ї або ж постійні намагання росії втрутитися у виборчий процес і протиснути проросійських представників у різні щаблі влади. Частина молдавських румунів з населених пунктів, ближчих до Одеси, прокинулася 24 лютого 2022 року від вибухів разом з нами. Молдова – одна з країн, яка приймала українських біженців після початку повномасштабного вторгнення, тут знають обличчя війни з облич українських жінок і дітей», — розповідає Ія Ківа.

  За її словами, діалог між українською та румунською (як у Молдові, так і в Румунії) літературами залишається доволі стриманим, адже якщо в культурному плані відбувався обмін через фестивалі, то перекладена література поширювалася нерівномірно. Українських авторів перекладають румунською значно ширше, ніж навпаки. При цьому в Україні є катедри румунської філології в університетах Чернівців і Ужгорода, а також носії румунської мови, що могло б сприяти активнішому перекладу.

  «Можливо, колись і Україні, і цим країнам бракувало грошей, а пізніше, коли вони на культурні проєкти з’явилися, всі були зацікавлені у власній присутності у світі так званих великих мов. Але діалог із сусідами важливий, адже вони перші, хто подасть нам руку у разі небезпеки – в найбуквальнішому з можливих сенсів. Вони ж і ті, хто має з нами багато спільного, якщо казати про деколоніальний дискурс, історичні досвіди та травми, і могли б підважити наш голос у формуванні нових наративів про росію як імперію, яка має понести відповідальність за свої злочини та агресивну політику як після 1991 року, так і до», —наголошує  Ія Ківа.

  Вона додає, що Молдові є автори, які глибоко переживають війну в Україні та осмислюють її у своїй поезії, не намагаючись апропріювати український досвід, а радше показати жест підтримки та солідарності. Ія Ківа наголошує, що серед молдовських авторів, які активно документують російсько-українську війну, варто згадати ще одну цьогорічну лавреатку Анжелу Араму. Її книжка Doi ani de UkraMine («Два роки UkraMine») поєднує публіцистику та щоденникові записи, а авторка щодня пише про війну в соцмережах.  «Українські автори, безумовно, хочуть бути почутими через переклади, але і така робота, яку робить пані Анжела, теж можна назвати перекладом – дискурсивним. Адже тільки знаючи місцевий дискурс, тобто дискурс своєї країни, з усім його політичним, історичним, культурним і географічним ландшафтом, можна щось пояснити про Україну так, як українці ніколи про себе не розкажуть самі», — підсумовує поетка.

  Ія Ківа – поетка, перекладачка. Авторка поетичних збірок «Подальше от рая» (2018), «Перша сторінка зими» (2019), «Сміх згаслої ватри» (2023), а також книжки інтерв’ю з білоруськими авторами «Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі» (2021). Її вірші перекладали більш як 30 мовами. Народилася і прожила 30 років в Донецьку, змушена була виїхати з міста після початку російсько-української війни, наразі мешкає у Львові.

  Премія «За сміливість» заснована журналом Timpul. Премія має на меті «заохочувати інтелектуалів висловлювати позицію щодо трагедій сучасності, популяризувати приклади справжньої мужності, підтримувати важливі соціальні ініціативи, сприяти згуртованості суспільства».

  Як повідомлялося, у 2024 році польська поетична премія Віслави Шимборської номінувала переклади віршів 11 українських поетів й поеток.