прес-реліз

У грудні Музей енергетики та техніки відкрив Різдвяне містечко Liepkalnis в історичному водосховищі Liepkalnis. Зачинене до цього року сховище тепер пропонує культурні послуги. Екскурсоводи музею та спільнота митців прагнуть цікаво та привабливо представити інженерну спадщину, залучити відвідувачів та запропонувати активні заходи в мікрорайоні Liepkalnis, розташованому за залізничним мостом.

Збудоване на шестиметровій глибині в 1916 році водосховище Liepkalnis діяло до 1987 року. Технічно цікава структура водної інфраструктури міста надихнула митців на створення палаючих інсталяцій взимку.

Одна з них – інсталяція «Обійми Землю» Кароліса Місевічяуса-Карли Карліто та Романа Кієли – руйнує утопічний світогляд «все в наших руках». «Творячи, я завжди намагаюся залишати простір для інтерпретації. Але в цьому випадку місця для цього небагато – Земля буквально горить у нас в руках. Це повідомлення ми адресували дітям і підліткам, для яких воно має створювати візуальне враження. Дорослі можуть бачити інші значення – що, тримаючи телефони в руках, ми спалюємо свій час, свій внутрішній світ, Земля горить не лише через наслідки глобального потепління, а й через вибухи бойових бомб», – сказав К. Місевічюс.

Умови праці були важкі. Спочатку художники працювали в майстерні, при 7 градусах тепла. Потім перейшли на поле, де було -7. «Увімкнули духовку, розігріли до 10 — почувалися королями», — згадував К.Місявічюс. – Землю треба було створити як Землю, але щоб вогонь не пройшов, треба було придумати, як зварити руки. Двигуни глухнули, ламалися, газову систему теж треба було прогріти – холод був не стільки для нас, скільки для техніків, але найбільшим випробуванням. Лише завдяки кмітливості Романа нам вдалося їх подолати».

Створюючи інсталяції на території Лієпкальніського водосховища, художники багато експериментували та випробовували. «Колектив музею доклав чимало зусиль, щоб Різдвяне містечко засяяло, як місто. У Лієпкальнісі ще потрібно розвивати інфраструктуру – цього року ми створили кілька інсталяцій, можливо, наступного року стане традицією створювати тут арт-інсталяції, щоб їх відвідували мешканці навколишніх мікрорайонів», – сказав співрозмовник.

Вогонь і вода

Про нагадування про збереження природних ресурсів нагадує й інша інсталяція – «Мозаїка метаморфоз». Поєднання викинутих предметів символізує кульмінацію матеріального надлишку. На думку авторів, кожен викинутий і покинутий предмет має потенціал відновлення. Художники прагнуть надихнути на колективний зсув до сталого майбутнього, якому сприятимуть свідомий вибір і відповідальні дії.

AequilibriCubus – світний куб, який стоїть одним кутом і «кидає виклик» гравітації. Інсталяція «The EGGzistence» була створена спільнотою «Lithuania Burners» та експонувалася на фестивалі «Amber Burn». На території водосховища Liepkalnis влаштовано таким чином, що можна зайти в інсталяцію, полежати і спостерігати за танцюючим вогнем.

Вогняний лотос також зацвів на території історичного столітнього водосховища Liepkalnis. У природі лотос міцно росте у воді, у цій інсталяції полум’я лотоса відкидає рухомі тіні на курган історичного сховища.

«Ми мали на меті залучити митців, які цікавляться технічною творчістю і хочуть познайомити з нею відвідувачів. Ми створили платформу на водосховищі Liepkalnis, де надали простір, інструменти та людські ресурси для створення оригінальних інсталяцій. Вода і вогонь є основними природними ресурсами, необхідними для виживання людини. Вогонь інсталяцій зігріває і зближує людей. У підземному сховищі вони беруть участь у майстер-класі, виготовляють подарунки, зустрічають Діда Мороза, а всередині йде сніг. Це унікальне видовище, яке вирізняється з-поміж інших різдвяних міст», – зазначив директор Музею енергетики та техніки Миколас Бістріцкас.

Інсталяції та відкритий майданчик відкриті для відвідування до 22 грудня. Щодня у сховищі проводять творчі майстерні, а для малечі влаштовують зустрічі з Дідом Морозом.

Спонсором заходу є міська влада Вільнюса. Водосховище Liepkalnis належить водогосподарському товариству «Vilniaus vandenys».