Світлана Кострикіна/Tie2

Кожна з цих фотографій шокує – скривавлені обличчя, зруйновані будинки, розпач батьків над тілами дітей, хрести над безіменними могилами, закатовані і страчені. Але таких фотографій – кілька тисяч, і вони вміщаються у чотири хвилини – стільки триває відеоролик, що став центральним експонатом виставки «Російські воєнні злочини», яка відкрилась у Вільнюсі напередодні саміту країн НАТО. Український художник Олексій Сай зібрав і скомпонував 6400 знімків, що фіксують лише малу частину дій російської окупаційної армії – протиправних як із точку зору законів війни, так і людської моралі.

«Виставка повертає обличчя та імена українцям, які стали статистикою, – йдеться у прес-релізі. – Вона знову перетворює цифри на людей, і дає їм простір, щоб висловитися та поділитися своєю історією серед величезної кількості злочинів».

«На жаль, гасло «Ніколи знову» більше не працює, і ми маємо змінити його на «Зупиніть негайно», – сказав у своїй промові український меценат Віктор Пінчук. Саме його Фонд і PinchukArtCentre у партнерстві з Офісом Президента України, Посольством України у Литовській Республіці, Українською асоціацією професійних фотографів і Коаліцією «Україна. П’ята ранку» і створили виставку.

Довідка: Виставку «Російські військові злочини» вперше показали в колишньому «Російському домі» в Давосі під час щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ). Пізніше – у будинках парламенту в Лондоні, у штаб-квартирі НАТО та Європейському парламенті в Брюсселі, а також у Нью-Йорку під час Генеральної Асамблеї ООН. У січні 2023 року виставка повернулася до Давосу, де її нова версія була знову продемонстрована під час щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму, а в лютому 2023 року – проєкт був показаний на Мюнхенській конференції з безпеки.

Місцем для проведення виставки у Вільнюсі організатори обрали Лукішську в’язницю – саме тут у роки нацистської і радянської окупації Гестапо і НКВД тримали в’язнів. Зараз ця споруда грає роль культурного центру, але в одній із колишніх камер розмістили пластикову фігуру президента Росії Владіміра Путіна – як утілення мрії українців та литовців.

«Коли Україна переможе – мир має бути справедливим. Це означає, що російські злочинці мають бути притягнуті до відповідальності. А рахунок за відновлення – має сплатити агресор, не жертва», – сказала на відкритті експозиції спікерка Сейму Литви Вікторія Чміліте-Нільсен, додавши, що дуже сподівається, що Україні не доведеться чекати справедливості ще 500 днів.

Справедливість – саме це слово найчастіше звучало у промовах запрошених на відкриття гостей. Справедливість для України, справедливе покарання для воєнних злочинців – від президента Путіна й його генералів і до рядових солдат, які вбивали цивільних, ґвалтували і мародерили, і продовжують це робити сьогодні.

Із відеопосланням звернувся керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак, наголосивши на тому, що за 500 днів повномасштабного російського вторгнення вже загинуло понад 9000 цивільних українців, серед яких – 453 дитини, і надалі ці цифри будуть тільки рости. «Кожен має зробити вибір: чи готовий він чи вона допомогти нам зупинити нападника», – додав Єрмак.

Окрім фотографій, на виставці представлена мапа, на якій позначені місця найжахливіших злочинів – звісно ж, неповна, і охоплює лише події до 30 червня 2023 року. Організатори наголосили на тому, що нещодавній ракетний удар по Львову у ніч на 6 липня вони просто не встигли додати до переліку перед виставкою. А про жахіття, які чинять окупанти на захоплених територіях півдня і сходу, на жаль, імовірніше за всі світ дізнається лише після звільнення областей українською армією.

Про те, що обмінювати справедливість на хиткий мирний договір із окупантами не варто, нагадав і інший гість, журналіст і громадський діяч Едмундас Якілайтіс, засновник фонду «Сильніші разом», який допомагає українцям. «Не може бути жодних переговорів із агресором, доки останній клаптик української землі не буде звільнений», – наголосив він.

Коментар спікерки Сейму Литви Вікторії Чміліте-Нільсен для Tie2:

Думаю, потрібно більше інформації про жахливі злочини, які вчиняються в Україні щодня, без зупину. Це у людській природі – звикати до страшних речей, якщо вони тривають так довго, а люди знаходяться далеко від них, географічно і емоційно. Тому я думаю, що ця виставка, дуже болісна, дуже важка для перегляду, шокуюча – це саме те, що потрібно. Тому що вона залучає емоційно. Вона не може залишити байдужим – змушує відчувати злість, смуток, розпач, – і це те, що українці відчувають зараз. І чим більше людей у Європі, у всьому демократичному світі, відчують це теж – тим ефективнішою буде підтримка України. Я вірю в це. Тому так, емоційне залучення дуже важливе, і так, необхідно поширювати цю інформацію настільки широко і зрозуміло, наскільки можливо. Знаю, що в українців і так зараз багато роботи, але для цього у вас є друзі тут, у Литві, та у багатьох інших країнах, які допомагатимуть вам у ці важчі дні, щоб здобути перемогу якомога швидше.