AFP-BNS

Український режисер Сергій Лозниця повертається до Канн у четвер з «Вторгненням», документальним фільмом, який викриває абсурдність війни через два роки після того, як російські війська вторглися в його країну.

«Я хотів показати, як війна змінює країну, суспільство», — сказав AFP 59-річний ветеран Каннського кінофестивалю.

«Війна — це завжди абсурд. Це божевілля лише за визначенням. Психічне захворювання”, – сказав він.

Фільм, який не є частиною конкурсної програми, досліджує, як вторгнення проникає в повсякденне життя.

У торговому центрі двоє військових говорять про те, скільки вони заробляють, як двоє колег за кавоваркою в офісі.

Пара стоїть у черзі на шлюб до ратуші: наречена в білій сукні, наречений у камуфляжній військовій формі.

С. Лозніца почав знімати фільм, який складався з серії нарисів, які хотіли передати «картину життя» в охопленій війною країні, з перших днів вторгнення в лютому 2022 року з почуття обов’язку, хоча хотів уникнути пропаганди.

У 2022 році пана Лозніцу виключили з Української кіноакадемії за критику його бойкоту всіх російських фільмів у відповідь на вторгнення; він досі відстоює цю позицію.

Він живе за кордоном і змушений був відправити в країну невелику знімальну групу.

В одній сцені камера фіксує стоси книг великих російських літературних діячів Федора Достоєвського та Льва Толстого, коли вони скочуються конвеєром до шредера.

«Для мене це дуже болюча сцена», — сказав український кінорежисер із білоруським корінням, який має будинки в Німеччині, Литві та Нідерландах.

«Я знаю цей магазин, я знаю ті книжки, вони лежали в мене на тумбочці в дитинстві», — сказав він.

Лозниця знімає художні та документальні фільми з 1990-х років, коли він змінив прикладну математику на кінорежисуру.

Він став першим українським режисером, який пройшов по червоній доріжці Каннського фестивалю, коли його дебютний фільм «Моя радість» був показаний в основній конкурсній програмі 2010 року.

Через два роки там змагався його другий повнометражний фільм «В тумані», а у 2017 році — «Лагідна».

У 2014 році він показав у Каннах документальний фільм «Майдан» про проєвропейську революцію Києва.

Лозніца каже, що під час зйомок «Вторгнення» він доручив своїй невеликій групі оператора, асистента оператора та звукорежисера просто спостерігати та записувати.

У результаті вийшов фільм без жодного інтерв’ю, озвучення та музики.

«Я не люблю втручатися в свій матеріал. Я не хочу це псувати, — пояснив він. – Таким чином […] глядач стає частиною трагедії».