BNS/Ігнас Ячаускас
Державна комісія з литовської мови (VLKK) відхилила пропозицію парламентарів повністю відмовитися від топонімів «Калінінградська область» і «місто Калінінград», але заохочує використання литовського еквівалента «Karaliaučius».
Як повідомляє ВЛКК, члени комісії не підтримали пропозицію консерваторів Сейму Вілюса Семешка та Паулі Кузьміцкєне визнати географічні назви «Калінінградська область» і «місто Калінінград» непридатними для використання.
Водночас комісія повідомила, що схвалила ініціативу щодо сприяння використанню литовських традиційних топонімів «Karaliaučius krastas» і «Karaliaučius miestas» не лише в історичному, а й у сучасному контексті, а також в офіційному вживанні.
«Мовна комісія виходить з того, що більшість колишніх топонімів Каралячуського краю є литовськими (регіон мав литовські повіти з XVI століття – його заселяли литовці). В історичних джерелах ті литовські традиційні топоніми записані німецьким правописом з німецькими закінченнями, пор. Тільже – Тільзіт, але з 1946р всі були замінені російськтими, напр. Тільже – Советськ», – повідомили в комісії.
За словами членів комісії, у той час, коли країна адміністративно входила до складу Німеччини (Пруссія, Східна Пруссія), офіційні топоніми відрізнялися від традиційних литовських лише формою, але після Другої світової війни радянська влада їх докорінно змінила, тому вже не можна говорити про вживання традиційних литовських форм топонімів замість транскрибованих, написано згідно з приблизною вимовою литовськими літерами.
«Балтійські топоніми — як їх литовська, так і німецька форми — стали принаймні частково історичними. Їх використання у відповідному історичному контексті є безперечним, їх іменами названо вулиці, установи та організації житлових районів Литви. Однак у нинішньому офіційному вживанні вони можуть, а в деяких місцевостях і повинні використовуватися поряд із транскрибованими (або транслітерованими) формами офіційних російських топонімів», — зазначають у ВЛКК.
З метою збереження топонімів Караляучайського краю в активному литовському вжитку ВЛКК ще в 1997 році затвердив перелік литовських традиційних топонімів Караляучайського району (Калінінградської області), опублікований у виданні «Литовські традиційні топоніми: Гудія, Караляучайський край, Латвія та Польща”
За даними комісії, на її веб-сайті можна знайти зворотний, російсько-литовський список традиційних литовських топонімів Калінінградської області (Каралячуський край).
В. Семешка та П. Кузьміцкене, які звернулися до ВЛКК з пропозицією відмовитися від назв Калінінградської області та міста Калінінград, замінивши їх литовськими Karaliaučius, стверджують, що нині існуюча назва належить до російського наративу і виникла як внаслідок агресивних дій Радянського Союзу під час Другої світової війни.
«Область Радянського Союзу була названа на честь старого революціонера-більшовика Михайла Калініна. Після смерті Калініна навіть кілька міст були перейменовані на його честь. Один із них – тоді Кіонігсберг, нині Калінінград – зберіг таку назву досі», – розповідають парламентарі.
Вони звернулися до комісії після того, як кілька тижнів тому в Польщі набула чинності рекомендація називати російський анклав між цією країною та Литвою «Królewiec» (Королівство). Реагуючи на це рішення, прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що “це вже навіть не русофобія, ці процеси, які відбуваються в Польщі, є майже божевіллям”.
Початок міста Караляучюс — замок Каралячушів німецького ордену, побудований у середині XIII століття в прусському сембському поселенні Тванкста. На честь чеського короля Пшемисла ІІ Отакара поселення отримало назву Кунігсберг, пізніше – Кіонігсберг (Королівська гора).
Назва Караляучус вживається в литовській писемності Малої та Великої Литви з XVI ст.
У 1946 році Радянський Союз перейменував місто Калінінград на честь Голови Президії Верховної Ради СРСР Михайла Калініна.