ПРЕС-РЕЛІЗ

На одному з найважливіших кінофестивалів світу в Торонто (Канада) українці та литовці отримали вражаючу новину – спільний фільм цих країн „До перемоги!“ (реж. Валентин Васянович) здобув головну нагороду. У головній конкурсній програмі фестивалю Platform змагалися 10 фільмів, створених митцями з 19 країн.

«Це — величезна новина для Литви та України. Кінофестиваль у Торонто входить до п’ятірки найкращих у світі разом із Каннами, Венецією, Берліном та Санденсом, тож ми безмежно раді цьому високому визнанню. Минулого тижня прем’єра „До перемоги!“ у Торонто пройшла надзвичайно тепло та з великою підтримкою глядачів. Хоча багато хто очікує, що український фільм нині покаже жахіття війни, Валентин запропонував глядачам зазирнути трохи далі — яким буде українське суспільство, коли війна закінчиться? Фільм — людяний і чутливий, заснований на базових цінностях сім’ї та дружби, а головне — дарує надію. Головна нагорода кінофестивалю в Торонто лише підтвердила це. Ми надзвичайно вдячні журі за увагу до цього фільму», — радіє продюсерка Марія Разгутє (M-Films), яка долучилася до створення стрічки.

У виробництві „До перемоги!“ працювала талановита литовська команда: музику написав композитор Домінікас Діґімас, кольорокорекцію виконав колорист Лінас Дабрішка (Madstone), постпродакшн звуку координував Юліус Ґріґеліоніс, співпродюсувала Марія Разгутє (M-Films). Глядачі в Литві зможуть побачити фільм навесні 2026 року.

Талановитий Валентин Васянович у цій стрічці — не лише режисер, але й автор сценарію, оператор, монтажер та навіть головний актор. Після світової прем’єри кінокритики відзначили не тільки сам фільм, а й акторські здібності Валентина: «гра у фільмі — надзвичайно природна, а Васянович — вражаючий», «хоч він і не розкидається відвертими емоціями, його гра — автентична», «Васянович виконує свою роль впевнено».

Більшість членів знімальної команди зіграли у фільмі самих себе, але напередодні прем’єри у виданні Varietyрежисер наголосив, що це не автобіографічна стрічка. І з сумною іронією додав, що залежно від перебігу війни вона все ж може стати прогнозом його майбутньої автобіографії. За його словами, творчість допомогла команді бодай на мить забути про воєнну реальність: «Фільм справді допоміг нам відійти від інших думок. Це було своєрідною колективною психотерапією».

Трагікомічний фільм зображує тривожний післявоєнний час в Україні. Головний герой — режисер Роман — мріє знову знімати кіно, але, схоже, найближчим часом повернутися до нормального життя не вдасться. Роман живе у Києві з 18-річним сином і ніяк не знаходить способу переконати дружину та доньку, які мешкають у Відні, повернутися додому. Він намагається підтримати щойно розлученого друга-продюсера, але хвилюється, що й на його сім’ю чекає така ж доля. Та попри труднощі, вони вірять, що зовсім скоро все зміниться на краще, і щоразу піднімають тост: «До перемоги!»