AFP-BNS
Анатолій Синков, який утік зі свого рідного міста через наближення російської армії та оселився в центральному промисловому місті Дніпро, не зіткнувся з труднощами у пошуку роботи.
«О ні! Роботи більш ніж достатньо», — сказав 55-річний чоловік агентству AFP. Зараз він працює на конвеєрі на заводі виробника товарів для дому «Biosphere».
Колишній лісник знайшов роботу всього за тиждень. Така швидкість свідчить про величезну проблему, з якою стикається українська економіка під час російського вторгнення: значний дефіцит робочої сили.
Після виїзду з Бахмута, окупованого Росією у 2023 році, А. Синков і далі отримує «багато пропозицій» від компаній, які насилу знаходять працівників, навіть попри стрімке зростання зарплат.
За даними Організації Об’єднаних Націй, із довоєнного населення приблизно у 40 мільйонів сотні тисяч чоловіків були мобілізовані на війну — багато з них загинули або були поранені — а близько 5,7 млн українських біженців досі проживають за кордоном.
Новий роботодавець А. Синкова також постраждав від війни. Торік у квітні російська ракета влучила у склад «Biosphere» у Дніпрі: одна людина загинула, ще одинадцять були поранені. Обгорілий каркас будівлі досі стоїть.
Менше кандидатів
На початку цього року 78% українських компаній, що входять до Європейської бізнес-асоціації (EBA), повідомили про нестачу кваліфікованих працівників. Війна ще більше погіршила ситуацію, яка існувала й раніше: населення скорочувалося ще з часу розпаду Радянського Союзу, а система освіти не відповідає потребам роботодавців, повідомила AFP економістка Національного інституту стратегічних досліджень Любов Яценко.
За її словами, бракує робітників, а також лікарів, учителів і адміністраторів у сільському господарстві. Це низькооплачувані або «непрестижні» професії.
Керівниця відділу персоналу «Biosphere» у Дніпрі Олена Шпіц розповіла, що на заводі працює 500 людей, тоді як до російського вторгнення їх було 800. Близько 100 колишніх працівників вступили до армії, а пошук нових співробітників став постійною боротьбою.
«Кількість кандидатів різко зменшилася», — сказала вона. За її словами, на вакансії, які раніше закривалися за тиждень, тепер працівників шукають навіть шість тижнів. Компанія почала пропонувати премії працівникам, які допомагають знайти роботу своїм родичам.
Дефіцит також торкнувся стрімко зростаючого військового сектору. «Іноді просто немає достатньої кількості потрібних спеціалістів», — сказав AFP представник компанії «Kvertus», що виробляє системи протидії дронам.
Парадокс
Парадоксально, але великий дефіцит робочої сили існує одночасно з високим рівнем безробіття. Війна ускладнює публікацію офіційної статистики, однак соціологічна агенція «Info Sapiens» у березні цього року оцінила рівень безробіття у 15,5%.
За словами Л. Яценко, існує велика пропозиція «бухгалтерів, економістів підприємств і менеджерів нижчої ланки», але бракує робітників. Вона вважає, що потрібне перекваліфікування та кращі програми для залучення молоді, біженців, ветеранів і літніх працівників до ринку праці.
На заводі «Biosphere» у Дніпрі працюють 19 ветеранів, однак компанія прагне отримати державну підтримку, щоб працевлаштовувати колишніх військових та цивільних людей з інвалідністю.
Водночас десятки тисяч чоловіків, які ухиляються від військової служби, або не працюють, або працюють неофіційно.
Працює більше жінок
Згідно з даними опитування, проведеного у жовтні минулого року, лише одна з восьми компаній розглядає можливість найму іноземців, а багато хто побоюється мовного бар’єра, а також культурних і релігійних відмінностей.
Тим часом кількість жінок на ринку праці зростає рекордними темпами, оскільки Київ відкриває для жінок професії, які раніше були для них заборонені, наприклад роботу в шахтах. Частка жінок на заводі «Biosphere» у Дніпрі з 2022 року зросла приблизно до половини працівників.
На відміну від А. Синкова, багато з 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб не можуть працювати через пережиту травму або через те, що їхні навички не потрібні в нових регіонах. А. Синков зізнався, що йому знадобилося два роки, щоб подолати шок, спричинений вимушеним вигнанням. Тепер він налаштований оптимістично: «Треба жити далі».