прес-реліз
До 19 травня у вільнюській ратуші відкрита виставка картин колишнього міністра закордонних справ, дипломата і підписанта Пятраса Вайтекунаса «Малер», на якій представлена значна частина робіт, написаних Пятрасом Вайтекунасом за понад 40 років. Безкоштовну виставку організовує Науково-дослідний центр розвитку демократії імені Андрія Сахарова при ВМУ. Це один із заходів, присвячених річниці з дня народження А. Сахарова.
Аукціон, на якому можна буде придбати картини пана Вайтекунаса та твори української кераміки та таким чином пожертвувати українцям, які мають психологічні труднощі (депресія, панічні атаки, суїцидальні думки та інші травми війни), відбудеться у п’ятницю, травня. 19 о 16:30 год. Вільнюська ратуша. Взяти участь в аукціоні можна буде, попередньо зареєструвавшись онлайн.
Про виставку, творчість, поточну політичну ситуацію та Україну Пятраc Вайтекунас розповів в інтерв’ю Аушрі Почюте.
Любий Пятрасе, розкажи мені, як ти почав малювати?
Звинувачувати треба Альгімантаса Йонаса Куру. Він приголомшив мене своїм чорним квадратом, пейзажем. Побачивши його роботи, я не міг зрозуміти, як можна малювати. Я був просто шокований його роботою, вона справила на мене величезне враження. Ніколи раніше не малював, не вчився, але взяв і подумав, що буде цікаво спробувати. Спочатку я малював природу, псевдоприроду.
Що вас надихає? Як проходить ваша творча робота?
Років 40 чи 30 тому я дуже веселився, малюючи з 21:00 до 4:00 ранку, а потім йшов на роботу. Зараз тих сил уже немає, тому проблеми з натхненням…
Що зараз наповнює ваші дні, крім малювання? Якою діяльністю ви займаєтеся, коли не займаєтеся політикою?
Я трохи коментую події в Україні для ЗМІ, тому що я там десять років працював послом Литви, а також беру участь у різних заходах, а також у побутових справах, зустрічаюсь із друзями. З нагоди 11 березня мене запросили виступити в школі, де в перший клас ходить моя онука. Я дуже нервувався і думав про те, що я можу сказати таким молодим студентам. І я був дуже здивований і щасливий, коли мене засипали запитаннями, один за одним про 13 січня, наприклад, «скільки танків було на вас?», «як стріляли?», «як ви захищалися?», «де ваш підпис на Акті про незалежність?», «а де підпис Ландсбергіса?», «а чому тут два акти про незалежність?». Такі речі дуже скрашують мої будні.
Яким є молоде покоління у ваших очах?
Молодь не краща і не гірша за нас, вона просто інша. Бо час інший. Технології змінюють наше життя. Мій син працює в міжнародному середовищі, жив у Канаді, Варшаві, зараз у Гельсінкі. Зараз все інакше. Але ти не знаєш нашого життя. Це неймовірний стрибок від того, що було. Глобалізації не можна протистояти, до неї потрібно пристосовуватися, модифікувати її, щоб вона була кориснішою для нас. Я думаю, що все йде правильно.
Чи постали б зараз люди на захист Литви, якби країні загрожувала небезпека? Чи не сталося б так, що переважна більшість втекла б за кордон?
Цього б не було. Але над цим треба працювати. Звичайно, у Фінляндії опитування показують, що 70% населення готові захищати свою Батьківщину, а в нас – 14%, але вдумаймося – це теж 400 тис. людей. Немає війни, напад неможливий, якщо 400 тис. люди візьмуться за зброю. Але я думаю, що і в Литві ці 14 відсотків можна змінити на 70 відсотків. Адже коли ми вступали до Євросоюзу, підтримка була лише 30%, згодом значно зросла. Коли ви доносите суть до людей, усе змінюється.
Повернемося до виставки. Який малюнок особисто для вас найкрасивіший?
Жодного. Якщо серйозно, то я скрізь бачу і перешкоди, і мінуси, і недоліки. Ідеальною є тільки та робота, яка в думці, а не намальована.
А які відгуки ви чули про свою роботу?
Коли люди говорять добрі речі про мистецтво колишнього міністра чи посла, я ставлюся дуже скептично. Один мій друг, український художник (зараз він утік до Болгарії з родиною) Федір Олександрович, подивився на мої роботи з кислою міною і сказав: «Ну нічого, можете їх виставляти, там щось є, але ніхто б ними не цікавився, якби ви не були міністром закордонних справ і послом». І він абсолютно правий. Тому я не надто серйозно сприймаю відгуки. Малював для себе, не бажаючи нікому догоджати, намагаюся якось підлаштувати роботу під образ, що склався в моїй голові, але майже ніколи не вдається.
Серед Ваших картин чимало портретів. Можливо, ви малювали відомих людей?
Міністрів немає, але є художник Скудутіс, професор Каладінас (мій учитель, я закінчив фізику).
А як щодо членів вашої родини?
Вони настільки ідеальні, що я боюся їх малювати.
Ця виставка також матиме гарне призначення, кошти, зібрані на аукціоні за ваші роботи, підуть в Україну.
Чому б не зробити це? Якщо ми можемо це зробити, зробіть це.
Як ви до цього часу допомагали Україні?
Ну я, як і всі, жертвував гроші, надсилав вітаміни та інші необхідні речі друзям в Україну. Столтенберг правильно сказав: «Європейці, жертвуйте Україні, що можете, тому що поки що ми платимо грошима, а українці платять кров’ю, і якщо Україна програє, нам доведеться заплатити кров’ю». Я сприйняв цю заяву дуже серйозно. Я думаю, що литовці це розуміють краще, ніж інші європейці, через емпатію, через емоції, але емоції проходять, наприклад, емоції, викликані Бучею. І литовці відчувають не лише емпатію та співчуття, а й загрозу. Але пожертвувати мало, треба взяти зброю.
Ви 5 років були послом Литви в Україні та 5 років працювали радником з національної безпеки та оборони. Розкажіть, якою тоді була Україна і чи можна було передбачити цю війну?
В Україні все дуже змінилося. Я знав негативну сторону України, тому що я провів усі п’ять років періоду Януковича, я був останнім послом, який ще вручав свої вірчі грамоти Ющенку, а потім більшу частину до Майдану – це був період Януковича, корумпований, орієнтований на Росію, без уявлення про те, що таке Україна, куди вона йде, до чого прагне. Після цього все змінилося. Війна багато чого змінила, очистила, оголила, висвітлила те, що було глибоко всередині. Українці усвідомили, що ми не такі, ми європейці, ми маємо повернутися до Європи, Європа – це наш шлях.
Яка справжня ідентичність українців у ваших очах? Це більше європейське чи слов’янське?
Звичайно, багато слов’янського. Але українці усвідомлюють, що вони не росіяни. І одна з відповідей на питання, чому Україна – це Європа, – Велике князівство Литовське. Саме інструмент, який працював у цьому регіоні, «відірвав» цей край від Орди. Створюючи Литовський статут, ми створили цінності європейської цивілізації. Ми всі творили разом з поляками, українцями, білорусами, частиною молдаван, але лідерство було від нас, литовців. Про розширення території ми не хвилювалися (може, це був мінус Вітовта).
А Русь залишилася під впливом Орди, вони нащадки Орди донині. В Європі є цивілізаційні цінності, людина як цінність, її свобода як даність від природи, толерантність, яка закріплена в статутах і конфесійна та міжнародна, а для нащадків ординців важливі території, чим більше територій вони займають. , тим більше вони втрачають свою самобутність і державність. Якщо Росія приєднає Донбас, Херсонську область, Крим – це дуже-дуже сильний фактор, який може знищити Росію зсередини. Сказане Путіним школярам про те, що Росія не має кордонів, — це передвісник загибелі. Якщо у Росії немає кордонів, значить, вона зникне, а точніше кажучи, кардинально зміниться.
Чи можу я запитати про прогнози на кінець цієї війни?
Прогнози не оптимістичні. Блискучий політолог Піонтковський ще 20 років тому сказав, що Путін – це війна. І, ви думаєте, я повірив? Звичайно, ні. Я думав, що все буде добре, ось, Радянський Союз розпався, все розвивається, всі бачать переваги співпраці.
Насправді це не так. Час у Росії та Білорусі тече в іншому напрямку, назад. Я боюся, що можуть повторитися помилки Другої світової війни, ми доб’ємося перемоги України, ми виженемо окупантів, фашизація російського суспільства триватиме і мене це дуже лякає. Фашизуватимуть, мілітаризуватимуть, а через кілька років повториться історія Другої світової війни – почнуть знову, набираючись сил. Війна має закінчитися там, де вона почалася – у Кремлі. І найкраще, щоб росіяни самі це добудували, а якщо ні, то доведеться доробляти нам, західнякам. У 1945 році війна закінчилася жахливими жертвами в Берліні, де вона почалася. Якщо б у 1937, 1938 роках союзники розбомбили б Берлін, не було б Другої світової війни, але вони пішли на поступки, віддали Судети, Польщу, пішли до Гітлера поговорити і сказали, що він досить раціональний «чувак». А після цього почалися процеси, які вже не залежали від того «чувака». У цьому випадку також почнеться фашизм і мілітаризація, де у російського суспільства і влади не буде іншого виходу, як знову почати агресію.
Виставка «Малер» і аукціон відбуваються в рамках відзначення місяця нобелівського лауреата Сахарова, який традиційно організовує Центр досліджень розвитку демократії імені Андрія Сахарова при ВМУ. Як ви вважаєте, яке значення цієї особистості сьогодні?
Про нього варто пам’ятати і говорити, бо це стосується самих росіян. Російське суспільство неоднорідне, не тільки фашисти, або письменники, або садисти. Тому потрібно показувати інших особистостей, які розуміли важливість прав людини і впливали не лише на росіян Росії, а й на тих, хто сюди втік. Звісно, у них різні уяви, що вони велика імперія і весь світ має з ними рахуватися. Їм потрібно знайти і зрозуміти своє місце, і я думаю, що слова і позиція Сахарова можуть допомогти.
Права людини в Литві гарантовані. Кожного дня точиться боротьба між різними точками зору, але в Литві, образно кажучи, ллється чорнило, а не кров. Тобто до тих пір, поки забезпечені свободи і права людини. Я можу вийти і боротися за права учасників маршу, за традиційну сім’ю чи закон про партнерство. Найголовніше, щоб кожен міг висловитися. Як я вже сказав, течуть емоції, а не кров – це суть прав людини.
Виставки – «Maler», «Plyta po plytos» та «Anatomy of War: Ukraine» – є безкоштовними, їх можна відвідати у Вільнюській ратуші до 19 травня. З понеділка по п’ятницю з 11:00 до 19:00 та в суботу з 10.00 до 17.00 год. Відвідування виставок безкоштовне.
Аукціон, на якому можна буде придбати картини пана Вайтекунаса та твори української кераміки та таким чином зробити пожертву Україні, відбудеться у п’ятницю, 19 травня, о 16:30. Вільнюська ратуша (вул. Діжої, 31, Вільнюс). Взяти участь в аукціоні можна буде, попередньо зареєструвавшись онлайн.