Світлана Кострикіна/Tie2
Маргарита Гринивецька виступає із симфонічним оркестром ЛНОБТ уже вчетверте. Цього разу результатом співпраці стане прем’єра легендарного балету 1900 року «Мільйони Арлекіна», створеного балетмейстером Маріусом Петіпа й композитором Рікардо Дріго і реконструйованого хореографом Олексієм Ратманським.
Хореографія Маріуса Петіпа для «Мільйонів Арлекіна» була записана за методом хореографічної нотації Степанова незабаром після її прем’єри в 1900 році. Сьогодні ця нотація є частиною Колекції Сергєєва Гарвардського університету. У 2018 році у Нью-Йорку хореограф Олексій Ратманський поставив реконструкції оригінального балету для American Ballet Theatre, а художник Роберт Пердзіола створив декор та костюми на основі оригінальної постановки балету 1900 року.
Під час прес-конференції творці вистави розповіли про особливості роботи над «Мільйонами Арлекіна».
Олексій Ратманський: Стиль постановки дуже специфічний. Ми намагаємось воскресити хореографію, записану в 1904, в епоху Петіпа, і механіка танцю дуже відрізняється від сучасної. Зазвичай класична хореографія передається, як ми кажемо, «від ніг до ніг», вчителі учать учнів танцювати, як вони самі. Але «Мільйони Арлекіна» зникли з репертуарів досить давно. Отже, це реконструкція рухів. Плюс, звичайно, мені довелося заповнити прогалини як хореографу. І це настільки ж мистецька, як і наукова робота. Тож я ніби працював істориком і водночас мав надихнути танцюристів на дуже специфічний стиль виконання. І я сподіваюсь, що трупа знайде в цьому стилі власну істину, зможе відчути ці рухи своєю власною індивідуальністю. І я думаю, що цей процес продовжиться після прем’єри, як це зазвичай відбувається.
Було багато роботи зі збору архівних матеріалів, тому що не можна використовувати лише нотації, хоч у них і міститься багато інформації про танець. Власне, механіка, рухи суглобів і кісток, кут підняття та інше. І, крім того, потрібно було дослідити картини, спогади, книги, партитури. Тож я люблю цю роботу, але для мене це набагато більше, ніж просто наукова робота. Для мене це тихий маніфест. Я борюся з трендами сьогодення, «цирковим балетом», коли тобі потрібно дуже високо підняти ноги, зробити потрійне сальто і потрійний шпагат, щоб зацікавити публіку. Я в це не вірю і думаю, що граціозні танці можуть бути такими ж захоплюючими. Я також думаю, що пантоміма і акторська гра можуть бути такими ж цікавими, як танець.
Ми не хочемо, щоб це був музейний експонат. Це живий театр. Працюючи з акторами, я працюю з ними, як працюю, коли я ставлю свої оригінальні балети, я вимагаю особливої динаміки та рухів усього тіла. А найголовніше – даю танцюристам можливість почуватися дуже вільно, щоб вони могли зробити свій внесок у структуру, яку я їм даю. Ця постановка – це також виклик для мене як хореографа, тому що, як я вже згадував, є деякі прогалини в нотації. Тож ми маємо уявлення, яким він має бути, але не маємо інформації про те, що це було. І мені потрібно самому стати Петіпа, стати хореографом 19-го століття. І наскладніше – це ставити просту хореографію. Бо сьогодні ніхто не займається хореографією простих кроків. Якщо представити прості кроки, люди думають, ой, це дуже примітивно. Тож чим складніші рухи ви презентуєте, тим сучасніше це виглядає. Тож потрібно було знайти в простоті гармонійність та цікавість. І мені дуже сподобався цей виклик, бо завдяки ньому ти вчишся чомусь як хореограф, ти вчишся майстерності.
Маргарита Гринивецька: Музика цього чудового балету справді дивовижна. Вона повна мелодіки, повна гармоній, вона створена дуже професійним композитором. Як диригентка, коли я бачу партитуру, я завжди розумію, де під час репетицій можуть виникнути проблеми, де знадобиться більше часу. Але мені дуже подобається працювати з цією партитурою, тому що Дріго є майстром компонування балетної музики. Коли ви її чуєте, ви можете буквально уявити рухи. Мені справді подобається кожна нота в цій партитурі, тому що вона ніколи не буває нудною, вона ніколи не буває некрасивою. І я бачу, що оркестр також насолоджується процесом гри цієї музики, тому я дуже сподіваюся, що ми зможемо передати глядачеві всю красу цієї постановки.
Олексій Ратманський: Це складна постановка, але вона дуже гармонійна, дуже легка, вона створена для того, щоб розважати. І коли між репетиціями ти читаєш новини – а Україна – це моя країна, там живе моя родина, – психологічно це дуже нелегко. Але тут, у Литві підтримка України просто колосальна. Українські прапори можна побачити на вулицях, на машинах, на будинках. І я думаю про те, що наша робота може дати людям щось, що їм дуже потрібно у ці складні часи: відчуття радості, гармонії, розваги. Тому ми працюємо дуже старанно і наполегливо.
Я працював із трупою Литовського національного театру опери й балету у 2005-му, але зараз це вже інша трупа. Танцюристи, з якими я працював у 2005-му – зараз уже викладачі. Тим не менш, це був дуже приємний досвід, бо вся трупа дуже професійна, уважна і сконцентрована. Але я повинен сказати, що це справжнє задоволення – знову працювати з цією трупою, і я отримав повну підтримку від Мартінаса (Рімейкіса, художнього керівника – прим.ред.), від команди, від адміністрації. Тож це був справді чудовий досвід.
Маргарита Гринивецька: Коли ви диригуєте симфонічною музикою, у вас є блок репетицій з оркестром. Ви робите свою роботу, ви доносите до оркестру, чого від них хочете. Ви надихнули їх своєю ідеєю, своєю інтерпретацією. І на концертах треба просто дати їм енергії, тому що все працює досить добре, тому що у вас є тільки оркестр. Коли ви диригуєте оперою, ви повинні підключити до оркестру постановку, я маю на увазі співаків, хор, мізансцени. Ви ніби водій автомобіля, ви маєте подбати про все, тому що всі йдуть за тобою. Коли диригуєте балетом, ви повинні пам’ятати, що цей соліст танцює в один спосіб, в одному темпі, інший танцює по-іншому. А також ви повинні запам’ятати всі рухи. Наприклад, ви повинні зробити останній акорд лише після такого-то руху. Якщо ви зробите це раніше, це буде ваша провина, тому що ви диригент і ви говорите людям в оркестрі, коли саме грати. Також ви маєте бути весь час дуже зосередженими, тому що ви повинні підтримувати людей на сцені, тому що ви можете зламати їм ноги або ви можете змусити їх почуватися незручно. Я дуже вражена тим, як важко вони працюють, і я хочу, щоб вони почувалися комфортно на сцені. Тож це мій обов’язок, це моя відповідальність, і я хочу відмітити, що мені дуже приємно працювати з Олексієм, у нас дуже хороша комунікація, і це дуже важливо, що музика і балет – на одному боці. Тож я впевнена, що результат буде чудовим.
Маргарита Гринивецька: Знаєте, я закохалася у Вільнюс за лічені хвилини після свого першого перебування тут. Це було фактично рік тому. І після того концерту – це був мій перший концерт після того, як я стала біженкою, я приїхала сюди з тримісячною дитиною. Він був зі мною, і я пам’ятаю свою першу прогулянку з ним у слінгу, ми йшли Старим містом, і я відчула, що це місто надихає мене більше, ніж будь-яке інше місто. Коли я повернувся сюди в жовтні, щоб диригувати «Жізель», я була дуже рада, я відчувала, що повертаюся додому, тому що всі ці українські прапори, вся ця підтримка, це так дивовижно. У мене немає слів, щоб описати, як я люблю цих людей, це місто, цей театр. І для мене було справді великим задоволенням працювати з балетною секцією, з оркестром, тому що у нас чудовий контакт, ми працюємо одне з одним з величезною любов’ю і натхненням.
Крім того, я була тут у січні, щоб диригувати «Дон Кіхот». Це також був дуже веселий досвід, тому що це дуже яскрава музика, ти сама маєш бути джерелом натхнення для оркестру, для балету. І я фактично була після свого концерту в Іспанії, повна цієї іспанської енергії. Тож для мене це величезне задоволення та честь бути тут диригенткою з цією чудовою музикою з цією чудовою командою. Тому я дуже чекаю прем’єри «Мільйонів Арлекіна».
Балет «Мільйони Арлекіна» можна побачити 24, 25, 29, 30 i 31 березня.